За інформацією: Суспільне Херсон.
Актриса херсонського театру, народна артистка України Олена Галл-Савальська. Фото: Суспільне Херсон
Вас добре знають в Херсоні, ви маєте певний авторитет серед людей, чи намагались вас схилити до співпраці з окупаційною владою?
Ми в центрі живемо, там було кафе біля їх комендатури, там часто на обід збирались озброєні російські військові. Мій чоловік вигулював собаку лише зранку та ввечері. Одного разу, йдучи повз кафе, власник питав: “А де ваша жінка? Вона ж у вас Народна артистка? Треба на роботу виходити, до нас же Гармаш приїхав. Вони зроблять дует, виставу….”. А чоловік відповів: “Ні, моя дружина на пенсії, вона нікуди не вийде”. Відтоді, він більше там не ходив, а я лише у свій двір виходила, сиділа біля дому, і все.
Коли виїхали з Херсона?
Виїхали з Херсона ми вже після деокупації 22 грудня 2022 року, через те, що почались обстріли. І вже рік з чоловіком ми живемо у родичів в Кіровоградській області.
Ви дуже відома в Херсоні актриса: Вас люблять, йдуть на вистави та концерти аби побачити. А чи впізнають зараз на вулицях інших міст?
Так, у Херсоні було, йдеш просто вулицею, а перехожі посміхаються, вітаються. Мій чоловік все питав: "А чого вони до тебе постійно посміхаються? Ти ж драматична актриса". А я у відповідь: "А що ж вони тоді плакати повинні? І я не тільки драматична актриса, різнопланова.
Пам'ятаю, як ми приїхали в Малу Виску, у Кіровоградську область. І ще навіть не знали адресу, куди їхати, тож зупинились біля одного з магазинів, зайшли туди і стоїмо. До мене підійшов чоловік і став роздивлятись. Я йому кажу, з гумором, звісно ж: “Чоловіче, ви закохалися в мене?”. А він: “Десь я вас бачив… Так, я точно вас бачив — Ви грали в українському серіалі "Спіймати Кайдаша”.
Актриса херсонського театру Олена Галл-Савальська разом з колегами після виступу у Кропивницькому, 8 квітня 2023 рік. Фото зі сторінки у Facebook В’ячелава Вандрашека
2 грудня 2023 року ви зіграли у виставі "Буде тобі, враже так, як відьма скаже". Як відчули цю роль? Яка вона — героїня вистави?
Цю п’єсу написала наша херсонська журналістка Олена Маляренко. З головним режисером Сергієм Павлюком її доробляли, я під себе її підлаштовувала, щоб було комфортно і людям зрозуміло. В п’єсі — розмова з подругою, яка виїхала в перші дні окупації до Угорщини та залишилася там, а я залишилась. Там є про окупацію, підрив Каховської ГЕС, підтоплення, це все про життя в наші дні.
Прем'єра вистави була запланована у Миколаєві на 3 грудня. Напередодні режисер Павлюк мені сказав: "А давай 2 грудня поїдемо в Херсон?” Звісно було страшно, але я погодилась. І коли я вийшла там на сцену…ну… як на сцену — у підвалі, і побачила скільки було людей, у мене серце вистрибувало з грудей. Вистава пройшла. Херсонці дуже добре реагували: це знайома для них тема, але вона містить елементи комедії, і я думаю, що людям потрібно трошки скинути тягар тривог, сирен, нескінченних обстрілів. Вистава без пафосу і розповідає про дні, будні, в яких ми зараз живемо.
Уривок з вистави “Буде тобі, враже, так, як відьма скаже” за участі народної артистки України Олени Галл-Савальської. Фото надала Альона Мовчан
Як готувались до прем'єри вистави?
Місяць ми працювали онлайн, читали, міняли щось місцями. За кілька днів до прем'єри, я приїхала до Миколаєва і там жила: з вівторка по п'ятницю ми працювали офлайн, а в суботу зіграли прем'єру в Херсоні.
Як ви зараз працюєте, скільки ролей відіграли на зараз і які ваші улюблені?
Працюю багато, насичено. Вже зіграла у чотирьох виставах. Кожна роль — як дитина, вони народжені тобою. Як можна сказати, цю роль я люблю, а цю ні… Навіть якщо ти не хочеш, ти повинен це робити, тому що це твоя дитина, яка б вона не була.
Уривок з вистави “Зірка кохання” за участю народної артистки України Олени Галл-Савальської. Фото з сайту театру ім.М.Куліша
Якою була ваша перша роль? Чи рахували колись у скількох виставах зіграли?
Вперше я зіграла у музичній виставі "Алі-Баба і 40 пісень персидського базару”, грала Фатіму. Взагалі я вийшла на сцену у 33 роки. В мене мама була актриса, увесь мій рід по батьковій лінії — актори. З мамою я завжди була в театрі. Бачила, коли вона пішла з театру, нищила всі свої рецензії. Це такий крик душі був. Тому я вирішила ніяких рецензій та фотокарток не збирати. І коли кажуть: “А от ту виставу…?” А я кажу: “Нема! Ніяких грамот, ніяких фото!” Мені це не потрібно. Наша професія — це хвилина, овації, як феєрверк, а завіса закрилася — і все, ти пішов до дому.
