За інформацією: Суспільне Чернівці.
Василь Гасинець. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
"Мені б когось, хто виробляє гроші, було б легше"
Зараз проблемою є не пошук дронів, а нестача грошей на їхню купівлю, каже Гасинець. Настоятель розповідає, один дрон вартує від 14 до 21 тисячі гривень – вартість залежить від комплектації: наявності скидів чи батареї.
"Мені б когось, хто виробляє гроші, тоді було б легше. Намагаємося брати якісні дрони, нехай вони й дорожчі. Бо ці дрони мають злетіти й долетіти до цілі: зупинити ворожі техніки та наступ, а не впасти з вибуховим зарядом на голови нашим людям. Військові кажуть, що дрони – фантастичні, й просять везти більше", – каже Гасинець.
Борг настоятеля за дрони становив майже 1,5 мільйона гривень – наразі суму вдалося зменшити до 900 тисяч гривень. На них дають власні гроші та заощадження священники різних парафій області, а іноді й анонімні благодійники.
"Якось приходив забирати дрони, а мені кажуть: "Отче Василю, за кілька ваших дронів вже заплатили – забирайте". Виявилося, що мої знайомі, друзі чи сусіди чули й сказали, що оплатили", – каже настоятель.
Покрити потреби усіх військових не можуть – орієнтуються на батальйони, в яких служать знайомі та парафіяни. Гасинець каже, якось передали бійцям великі дрони, які підіймають вантаж до 20 кілограмів.
"Я їх шукав. Іноді брав дрони, якими контрабандисти намагалися переправити до Румунії сигарети. Їх знаходили прикордонники. Ці дрони потрібно було ремонтувати, шукати до них пульт керування. Такими дронами бійці переносили доволі потужні заряди", – розповідає настоятель.
Дрони, які купує Гасинець. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
Дрони на фронт везуть парафіяни
Дрони на фронт возять парафіяни храму. Це переважно старші люди або ті, які вирішили волонтерити, бо через поранення чи травми не можуть повернутися до війська.
Сам Гасинець волонтерить вже понад 10 років – за цей час мав тисячі поїздок на схід України, а майже чотири роки провів на фронті. Каже, це втомлює й виснажує фізично. Втім допомагати бійцям продовжуватиме.
"Мені вже 55 років. Втомлюся, але людина – психоемоційна. Тіло може бути втомлене, але дух ще тіло рве до бою".
Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці