Волонтерка Катерина Рат. Фото: Суспільне Дніпро
80-річна жителька Дніпра Катерина Рат допомагає військовим на фронт, ріже стрічки на кікімори. Жінка родом з Німеччини та пам’ятає Другу світову війну. За її словами, повномасштабне вторгнення РФ жорстокіше, ніж події минулого століття.
Як жінка опинилася в Дніпрі та чому стала волонтеркою — читайте у матеріалі Суспільного.
Катерина Рат родом з Німеччини. Її батьків убили під час війни, і вона в три роки лишилась сиротою.
"Звідти з Німеччини репатріювали до Росії у дитячі будинки. По 7-8 дитбудинкам. Ось така маленька була, майже жива. Мене з одного дитбудинку в інший, щоб якось вижити. А що нікого нема, ні брата, ні сестри, ні тітки, ні дяді, отака мала в 3 рочки залишилася одна", – каже жінка.
Розповідає, спершу жила у дитбудинках. Потім вдалося переїхати до Дніпра.
"В Росії там були лотки, де продавали газети. Різні, будівельні газети, інші. І я купила будівельну. А там написано, хто хоче з Росії сюди переїхати до Дніпра, напишіть заяву яку ви хочете спеціальність будівельну. І я так написала. Хочу бути маляром", – розповідає Катерина Рат.
Спочатку жінка була ученицею, заробляла небагато. Каже, її метою було отримати квартиру.
"Квартира то гола, спати нема де, на підлозі спала. Ось так тряпки поклала і спала на полу. А їла – на колінках. Ні посуду, нічого не було. І я не плакала, не плакала", – каже вона.
У помешканні, розповідає, не було нічого. Аби купити ліжко – довелося заощаджувати.
"І ось так по простому, скромно і по сьогоднішній день. У мене на сьогодні навіть вікна ще дерев’яні", – каже вона.
Під час повномасштабного вторгнення почала працювати волонтеркою, робила сітки.
"І ось так по сьогодні, кожного дня, крім суботи та неділі, на ось це, на кікімору це відношу. Ось, бачите, ріжу. Ось ці, які там кольори потрібні. Коричневі, зелені, сірі, ось як вони кажуть на кікімори і ми ріжемо. І думаю, я вже пережила ту війну, і знаю що це таке. Знаю, і думаю "Треба допомогти з цим", – каже Катерина.
Фото: Суспільне Дніпро
Жінка розповідає, зараз війна жорстока.
"Там ж не така війна була в Німеччині, як тут. Що тільки й стріляють, постріли і скільки загиблих. Там більш м’яка була війна. А зараз – така жорстка. І ніскільки не психую, не нервую. Спокійно знаю, що це моя робота і я це роблю з совістю", – каже вона.
