Фото з Херсона Олександра Корнякова. Фото: Олександр Корняков.
Аби публікуватися у світових медіа, Олександру довелося взяти псевдонім. Найважче у роботі — переглядати зроблені фото, коментує чоловік.
"Взагалі, коли працюєш, особливо якихось емоцій не відчуваєш. Ти робиш свою роботу. А емоції вже потім, коли ти ці фотографії перебираєш і на тебе вже, скажімо так: "накатує". Коли ти знімаєш, скажу, що трупи я не так часто знімаю, але інколи доводиться, ти дивишся на ці фото і бачиш деталі й так воно "накатує", — каже Олександр.
Фото з Херсона Олександра Корнякова. Фото: Олександр Корняков.
Фотокореспондент говорить, помітив до іноземних фотографів і кореспондентів більше довіри від місцевої влади та військових зараз під час роботи в Україні:
"Але коли приїздить американський репортер — його можуть одразу не пустити. Але він, як мені розповідали, біжить в посольство, жаліється. Я не знаю, наскільки це 100%, але мені військові розказували, що вони біжать, жаліються і їх потім допускають. Я так розумію, для всіх єдині правила. Але є окремі випадки, коли комусь найбільше вдається змоги працювати. Зараз можливість їздити до військових у Херсоні — майже рівна нулю. В якихось окремих випадках, ті ж самі іноземні приїздять видання, які можливо, наближенні до влади й тих допускають. Але звичайному журналісту потрапити просто забороняють".
Фото з Херсона Олександра Корнякова. Фото: Олександр Корняков.
Фото з Херсона Олександра Корнякова. Фото: Олександр Корняков.
