За інформацією: Суспільне Херсон.
Дівчина несе в руках детектор дронів і троянди, йдучи повз габіони з піском, що захищають від уламків під час артобстрілу. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Тут зовсім не чути вибухів. Я навіть почала висипатися. Якби не це укриття, я би не наважилась народжувати", — каже 34-річна Олена Гринишина, дивлячись на крихітну доньку Вікторію, яка зʼявилася на світ кілька днів тому. У 2022-му році Олена кілька місяців жила в окупації, потім пережила важкий виїзд через Росію та країни Європи. Зрештою, жінка вирішила повернутися додому, каже: "Серце тягнеться до Херсона".
Підземна лікарня працює на базі одного з медичних закладів у центрі міста. Сюди часто прилітають російські снаряди і ударні дрони з лівого берега Дніпра. Однак в обладнаному сховищі лікарі і пацієнти почуваються в безпеці під час обстежень та операцій.
Піти в укриття — у підвал, бетонний блок на вулиці, чи в будь яке приміщення — це вимушеність для багатьох людей, які живуть в прифронтовому місті. За даними МВА, у Херсоні є понад 800 укриттів різного типу: від вуличних габіонів (циліндри з сіток і цупкого матеріалу, наповнені піском) та залізобетонних блоків, до капітальних сховищ з продуктовими запасами, у яких можна прожити кілька тижнів.
У херсонських укриттях навчаються і займаються спортом, читають вірші і дивляться вистави, ховаються від артилерійських ударів і оперують пацієнтів. Як Херсон живе і працює у сховищах — у репортажі кореспондента Суспільного.
"Якщо ми всі поїдемо, хто тут залишиться?"
У підземній лікарні одного з пологових будинків хірурги видаляють доброякісну пухлину у пацієнтки. Лікарі сконцентровані виключно на допомозі жінці, попри артилерійський обстріл в радіусі кількох сотень метрів.
"Такі операції в Херсоні проводять тільки в нас, – розповідає медичний директор закладу Володимир Горбачевський. – До відкриття лікарні у бомбосховищі, оперували в приміщеннях з великими вікнами. Пригадую випадок, коли жінку поклали на стіл і вже готувалися давати наркоз, як почалися прильоти, повилітали шибки, меблі потрощило. Операцію відмінили, ховалися".
Медичний директор однієї з лікарень міста Володимир Горбачевський дивиться у вікно операційної, де його колеги видаляють пацієнтці пухлину. Частина персоналу лікарні поїхала з росіянами на окупований лівий берег. Однак керівництву вдалося зберегти основний кістяк фахівців та посилити його медиками з інших закладів міста. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Медики оперують місцеву жительку у підземній операційній палаті одного із медзакладів в Херсоні, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Відкриття нових підземних операційних, палат і лабораторій — це необхідність, яка допомогла втримати основних лікарів. Однак пацієнтів зараз дуже мало. До війни тут приймали понад півтори тисячі пологів на рік. Протягом минулого року тут народилося 128 немовлят.
Херсонка Олена Гринишина наважилася народжувати другу доньку Вікторію у прифронтовому місті тільки через наявність обладнаного сховища, в якому створені комфортні умови для матері та дитини. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Ми справляємось, але психологічно дуже важко працювати через обстріли, — говорить завідувач акушерського відділення Петро Маренковський. — У персоналу хронічний стрес. Нема колег, кого не зачепила б війна. Когось поранило, хтось лишився без домівок, транспорту. Наші машини швидкої під дрони потрапляли. Та якщо ми всі поїдемо, хто тут залишиться?"
Завідувач акушерського відділення лікарні Петро Маренковський (ліворуч) каже, що медики працюють в стані постійного стресу через обстріли. Тим не менш в укритті всі почуваються в безпеці і можуть сконцентруватися на складних операціях. На фото праворуч — медичний директор закладу Володимир Горбачевський. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Вдома добре, але тут ще й безпечно"
Заступник директора іншої херсонської лікарні Станіслав Бумбу веде підземними коридорами, які розмальовані квадратами для гри в класики. Цей заклад теж вимушено перемістився в укриття. Російська артилерія обстрілювала лікарню уже близько десяти разів, були скиди з дронів на територію. Один із корпусів тепер непридатний до використання.
Натомість у підвалі, який раніше використовували як склад, обладнали палати, де можуть перебувати пацієнти різного віку, в тому числі діти з батьками. Є операційний блок, реанімаційна, зала з тренажерами. Кілька приміщень виділені для вихователів реабілітаційного центру, які займаються з дітьми з особливими освітніми потребами.
Станіслав Бумбу показує, як підвал лікарні перетворився на зручне укриття. Тут облаштовані палати для пацієнтів різного віку, в тому числі для дітей із батьками. Є кімнати для реабілітації, тренажерний зал та операційна. Вночі черговий персонал медзакладу та усі пацієнти також обовʼязково спускаються в укриття. Херсон, травень 2022 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Медсестра тримає новонароджену дитину у сховищі однієї з лікарень міста, в яке пацієнти спускаються під час артилерійських обстрілів та повітряної тривоги. Цю лікарню росіяни обстрілювали вже близько десяти разів. Після цих атак один із корпусів майже повністю зруйнований і не придатний до прийому пацієнтів. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Ігор Білоус привів свою доньку саме в цей простір. Він працює водієм у лікарні, але часто проводить час із дитиною в укритті. Тут діти займаються з психологом, дефектологом, логопедом, малюють, граються. "Поки ми тут, я можу не хвилюватися за неї, за себе. Вдома добре, але тут ще й безпечно", — говорить Ігор.
Водій “швидкої” Ігор Білоус привів доньку на заняття з вихователями реабілітаційного центру, облаштованого в укритті однієї з лікарень у Херсоні, травень 2022 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Якщо артобстріл, повітряна тривога або інша загроза — йдемо сюди, — розповідає Станіслав Бумбу. — Також усі пацієнти і персонал спускаються в укриття вночі. Використовуємо його дуже часто. Дітей мало, але вони є, вони хворіють, це нікуди не ділося з війною. Коли не було укриття, після обстрілів доводилося проводити операції під ліхтариками у звичайних палатах".
Станіслав показує плакати з фотографіями пацієнтів, які постраждали внаслідок російських обстрілів. Лікар памʼятає ледь не кожен випадок мінно-вибухової травми, ампутації, опіків дітей.
Медсестра наглядає за хлопцем, пацієнтом лікарні, в укритті, спеціально обладнаному під потреби дітей. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Хлопчик обідає в підземному укритті однієї з лікарень Херсона, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
У лікарні тимчасово перебувають і діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав. В операційному блоці лежить хлопчик із травмою стегна. Він випав із вікна будинку на третьому поверсі.
"Лікуємо, — каже лікар-анестезіолог Олександр, показуючи на маленького пацієнта в гіпсі. — Я не хочу їхати з міста, хоча живу в Дніпровському районі, де дронів стає все більше. Обстріли лякають, але кожного дня збираємося і йдемо на роботу".
На питання, що змусило б його покинути Херсон, Олександр відповідає без роздумів: "Тільки повторна окупація".
У підземній палаті херсонської лікарні тимчасово перебувають діти, чиї батьки позбавлені батьківських прав. Цей хлопчик отримав травму стегна після того, як випав з вікна третього поверху. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Лікар-анестезіолог Олександр біля лікарняного ліжка дитини з травмою стегна через падіння з висоти. Його батьків позбавили батьківських прав. Хлопчик нині в підземному укритті і його життю нічого не загрожує. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Ми намагаємось пристосуватися і знайти вихід"
Через близькість до лінії фронту херсонські школи фізично не працюють. Заняття проводяться лише в кількох закладах у обмеженому форматі і тільки там, де обладнане сховище. Всі інші діти навчаються онлайн.
Восени минулого року, поруч із школою у Таврійському мікрорайоні, місто почало будувати велике укриття, яке планували використовувати для навчання дітей, як це роблять у Харкові та інших прифронтових містах. Таких підземних шкіл у місті мало би бути кілька. На це виділили кошти з держбюджету.
7 жовтня школу на Таврійському росіяни атакували авіабомбою. Місцеві мешканці вийшли на мітинг проти будівництва, яке, на їхню думку, стало ціллю для росіян. Після резонансу у медіа будівництво зупинили.
Будівництво підземної школи в Таврійському мікрорайоні Херсона, жовтень 2024 року. Міська влада почала розбудову укриття, яке мало стати офлайн-школою, але після ударів КАБів поруч та протестів місцевих жителів це будівництво призупинили і заморозили. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Дівчина проходить повз школу у Таврійському мікрорайоні, в яку влучила російська авіабомба. Херсон, жовтень 2024 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Сьогодні у херсонських дітей мало місць для навчання та дозвілля. Одними з таких стали обладнані укриття в багатоповерхівках, де громадські організації, вчителі та волонтери організовують заняття спортом, гуртки з малювання, робототехніки, циркового мистецтва, готують школярів до випускних іспитів.
Щотижня Руслан приїжджає в Херсон з Одеси, щоб проводити тренування з карате. В минулому спортсмен, а нині — тренер, він почав допомагати Херсону з перших днів звільнення.
Тренер з карате одесит Руслан Хомутенко проводить заняття для дітей в укритті у Корабельному районі. Херсон, травень 2022 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Рукавиці та інше спортивне знаряддя для занять карате, яке діти принесли на тренування в укриття. Херсон, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Руслан проводить гімнастичну розминку перед початком тренування з карате. Херсон, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Дівчинка на килимку біля обручів та скакалок під час спортивного тренування у сховищі в Корабельному районі Херсона, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Заняття з карате, гуртки з малювання, робототехніки і циркового мистецтва для дітей проводять місцеві вчителі і волонтери. Херсон, травень 2022 року Заняття з карате, гуртки з малювання, робототехніки і циркового мистецтва для дітей проводять місцеві вчителі і волонтери. Херсон, травень 2022 року
"Дітям подобається спілкуватися з однолітками і взагалі виходити кудись з дому, — говорить керівник дитячого центру "Мауглі" Руслан Хомутенко. — Дуже приємно, що після наших занять, навіть переїжджаючи в інше місто, вони просять знайти їм тренера, зал, щоб не кидати заняття".
Діти граються у басейні з кульками в укритті, облаштованому у підвалі багатоповерхівки в Корабельному районі Херсона, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
У сусідньому підвальному приміщені обладнана ігрова дитяча кімната, далі — аудиторія зі столами, дошкою. Є санвузли та кілька виходів з укриття, щоб з нього можна було вибратися в разі завалу.
Через складну безпекову ситуацію херсонці змушені облаштовувати простори для дозвілля дітей у підвалах, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Діти створюють подарунки до Дня матері в одному в укритті у підвалі багатоповерхівки у Корабелі. Херсон, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
Віталій Третяк привів доньок на майстер-клас з виготовлення подарунків для мами. Сімʼя живе поруч з цим підвальним сховищем. Херсон, травень 2025 року Суспільне Новини/Іван Антипенко
У будинку поруч — ще один підземний простір з навчальними аудиторіями. Тут тренери проводять заняття з домедичної допомоги, самооборони для жінок. Частина укриття обладнана ліжками, щоб залишитися тут на ніч у разі потреби.
"Інколи здається, що гірше вже не може бути. А потім росіяни підривають Каховську ГЕС, масово атакують Херсон дронами, кидають КАБи. Ми намагаємось пристосуватися і знайти вихід", — каже керівник ГО "Херсонська ліга соціальних працівників" Ігор Цуркан, чия команда знайшла фінансування для обладнання низки укриттів.
Ігор Цуркан та Олена Митрофанова проводять тренінг з надання домедичної допомоги для мешканців міста. Це безкоштовні заняття, які проводяться в цьому укритті щотижня. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Дмитро, поранений в ногу, стоїть на зруйнованому балконі своєї квартири у Корабельному районі Херсона після артилерійського обстрілу, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Під час тренінгу з домедичної допомоги, який проходив у сховищі в Корабельному районі Херсона, у сусідній будинок прилетів російський артилерійський снаряд. Одна жінка отримала поранення, в будинку повилітали вікна. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Війна набридла, але вона серед нас, із нами"
Я пересуваюсь по Херсону, уважно прислухаючись –– щоб почути російський FPV-дрон, який щойно перелетів Дніпро і шукає в місті нову ціль. Добре чути й вихід артилерії з лівого берега. Після цього є кілька секунд, щоб зреагувати.
Почувши пронизливе дзижчання, перебіжками під платанами, я дістаюся місцевого театру, де вже гуртуються люди в очікуванні вистави. Театр у Херсоні працює також в укритті.
Дівчина чекає тролейбус біля бетонного укриття на зупинці громадського транспорту, щоб скористатись ним у випадку дронової атаки. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Через збільшення кількості атак БпЛА по місту над будівлями з’явилися сітки, які мають стримати вибухівку і захистити від удару. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Херсонський театр імені Миколи Куліша показує моновиставу "Позивний "Горобчик" за п'єсою Наталки Ворожбит "Погані дороги". Головну і єдину роль виконує акторка Тетяна Проворова. "Позивний "Горобчик" — це вистава про війну, яку Тетяна грає фактично на війні.
"Цій ролі я віддаю всі емоції і почуття, що накопичилися за останні роки. Не негатив, а скоріше крик про реальність. Дивлячись у очі глядачів після вистави, я бачу, що недаремно вийшла на сцену. Хоча це важка тема і війна набридла, але ми не можемо уявити, що її немає. Бо ось вона, серед нас, із нами", — пояснює Тетяна, готуючись до виходу на сцену у своїй гримерці.
Акторка Тетяна Проворова в гримерці Херсонського музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Основна сцена херсонського драмтеатру Куліша не використовується за призначенням з початку повномасштабної війни. Нині тут склад декорацій та костюмів. Актори ж грають вистави в інших містах, а в Херсоні час від часу організовують концерти і театральні постановки в укритті під землею. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Їй, як і багатьом місцевим, дуже бракує прогулянок містом без страху і поглядів у небо, бракує відпочинку біля річки. А в роботі не вистачає масштабних вистав, фестивалів і повної зали глядачів. Хоча Херсонський театр імені Миколи Куліша виїжджає на гастролі, рідна сцена завжди особлива для колективу.
"Я залишаюся, тому що тут мій дім. Можливо, колись поїду. А може дочекаюся перемоги вдома. Так само говорять і мої друзі, які волонтерять, працюють, воюють", — каже Тетяна.
Після звільнення міста у 22-му році актриса Тетяна Проворова повернулась до херсонської сцени і своєї ролі у моновиставі про військову ЗСУ “Позивний горобчик” за пʼєсою Наталки Ворожбит “Погані дороги”. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Кілька десятків глядачів прийшли на моновиставу “Позивний “Горобчик”, яку херсонський театр Куліша показує в підземному укритті. Люди аплодують акторці Тетяні Проворовій. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Ми тут, як одна родина"
"Для нас укриття стало не тільки місцем, де збираються люди під час обстрілів. Цей простір об'єднав сусідів психологічно. Ми тут, як одна родина. Тепер знаємо один одного ближче, піклуємось, допомагаємо", — ділиться Марина Каріфадзе, яка опікується укриттям у пʼятиповерхівці в центрі Херсона. Тут є бібліотека, тенісний стіл, ігрова зона для дітей, встановлена система автоматичного відкриття дверей, яка спрацьовує під час повітряної тривоги.
65-річний Ігор Паливода живе в сусідньому будинку, але часто приходить сюди ночувати. "Якби не було такого укриття, то я й не знаю, що робив би. Вдома залишатися страшно, коли летить і свистить. А так ми всі поруч, переживаємо труднощі разом", – каже Ігор, проводячи екскурсію укриттям.
Марина Коріфадзе та Ігор Паливода показують, як облаштоване укриття в будинку. Тут є ігровий куточок для дітей, бібліотека і тенісний стіл, за яким збираються сусіди. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Мешканці будинку в Центральному районі Херсона стоять біля входу в підʼїзд та до укриття, яке облаштоване у підвалі, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Ігор Паливода часто приходить ночувати в укриття із сусіднього будинку. Чоловік каже, що не може звикнути до постійних обстрілів. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
"Тут живу я, але двері завжди відчинені"
Російська артилерія та дрони дістають до будь-якого району Херсона, хоча Дніпро й лишається головною перешкодою. Оборона української армії дозволяє підтримувати життя в місті. Але нині на вулицях вже зʼявилося чимало нових укриттів.
На зупинках громадського транспорту стоять так звані мобільні укриття — бетонні бокси, всередині яких встановлені лавки і підведена електрика для освітлення. Аби прикрасити сірі "коробки", художники з різних міст приїжджали розмальовувати їх. На деяких зупинках і дитячих майданчиках розмістили габіони, які захищають від уламків під час обстрілу. Проти fpv-дронів у місті почали вішати сітки, однак їх поки дуже мало.
Дівчина проходить повз бетонне укриття в Таврійському мікрорайоні Херсона, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Автівка на Бериславському шосе в Херсоні після атаки російського дрона. Через скид вибухівки постраждали чоловік і жінка, які в той час саме виїжджали з території АЗС. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Жінка у вишиванці біжить до тролейбуса поряд з бетонним укриттям на зупинці. Сховище розмальоване у стилі робіт Поліни Райко — художниці-наївістки з Олешок. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
Інші бетонні укриття, схожі на ті, що на зупинках, місцева влада заховала під землю. Вони розташовані поблизу ринків та місць потенційного скупчення людей. Частина таких укриттів стала прихистком для бездомних людей.
"Коли прилітали КАБи, сюди приходили дівчата з сусідніх магазинів, — розповідає 67-річна Тетяна, яка живе в бетонному укритті під землею в Таврійському районі Херсона. — Все тремтіло, осколки сипалися. Зараз я тут живу, але підтримую порядок, двері завжди відчинені, бо це передусім місце, де люди можуть заховатися. А як артилерія летить, або просто повітряна тривога, то люди вже не йдуть — звикли мабуть".
Тетяна живе в бетонному укритті, вкопаному в землю. Це один з видів захисних споруд, які міська влада Херсона розташувала в місцях скупчення людей. Жінка завжди тримає двері укриття відчиненими, щоб люди змогли сховатися в разі небезпеки. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
До війни Тетяна жила в квартирі доньки, а потім у мікрорайоні Корабел у знайомих. Однак після підтоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС, вимушена була шукати інше житло і так опинилася фактично на вулиці.
Зараз Тетяна пробує шукати підробіток, але стабільного доходу не має. Вона мріє повернутися до свого улюбленого довоєнного заняття — грати на акордеоні на пішохідній вулиці в центрі міста. І щоб на цій вулиці знову шуміли веселі компанії, а не ворожі дрони.
Тетяна біля дверей підземного бетонного укриття, які, за її словами, “завжди відкриті для всіх, кому треба сховатись від обстрілів”. Херсон, травень 2025 року. Суспільне Новини/Іван Антипенко
