Військова на псевдо Туман. Фото: Суспільне Запоріжжя
Час від часу жінка поверталася до цивільного життя. Разом із добровольцями навіть відкривали "Дніпропетровський обласний центр військово-патріотичного виховання, відпочинку та туризму".
За час своєї служби Туман отримала декілька державних нагород. Проте, зізнається, їхню кількість не пам'ятає:
"Останню ось отримала на день сержанта — це Золотий хрест за штурм на Донецькому напрямку. В мене є і за поранення, в мене є і Сталевий хрест. В мене є за вірну службу. В мене різні є нагороди, я вже не пам'ятаю, в мене донька більше знає їх порядок, ніж я".
Військова на псевдо Туман під час проходження військової служби. Фото: особистий архів військовослужбовиці з позивним Туман
За роки військової служби Ганна декілька разів діставала поранень — мала забій внутрішніх органів, надрив м'язів, травму правої руки. Під час одного зі штурмів села Нескучне на Донеччині дівчина отримала контузію. Та попри травму повернулась, аби допомагати побратимам — була бойовою медикинею:
"На стабпункті мене стабілізували і вивезли в тил. В тилу сиділа, сиділа, наче легше стало. Кажу, я не можу сидіти. Ми чуємо по рації, що є "300", є "200". Кажу: поїхали туди. І я ще добу прочергувала на стабпункті з хлопцями".
Військова на позивний Туман під час проходження військової служби. Фото: особистий архів військовослужбовиці з позивним Туман
Зараз Ганна — головна сержантка батальйону, просить відноситись до неї як до сержантки, а не жінки. ЇЇ основні обов'язки, як розповіла Туман, — забезпечити особовий склад усім необхідним. Та починала свій шлях у військовій справі саме бойовою медикинею:
"Я була солдатом, я була медиком взводу. Потім влітку мене вже перевели на головного лікаря роти. Перейшовши в цей батальйон вже, то комбат запропонував цю посаду і я погодилась. Я брала участь у штурмових діях, тому навички є, свою роботу знаю."
Військова на псевдо Туман разом з побратимом у батальйоні. Фото: Суспільне Запоріжжя
Для Ганни стимулом стояти та захищати Україну є майбутнє її восьмирічної доньки. Зараз дівчинка разом з бабусею за кордоном, проте з мамою зідзвонюється щодня:
"Я хочу, щоб моя дитина нормально жила. Не в країні, де йде війна, а у вільній, незалежній країні. Вона знає, що я роблю, вона мене в цьому підтримує. Вона знає, де я і що я роблю. Вона розуміє, вона вже в тому віці, що розуміє, чому мене немає зараз поруч".
Військова на псевдо Туман разом з донькою. Фото: особистий архів військовослужбовиці з позивним Туман
Після перемоги України Ганна планує і надалі залишитись у військовій справі. Жінка переконана, що з психологічними наслідками впорається самостійно — цивільні психологи навряд зрозуміють.
