“Я понад сотню поранених вивіз”: історія бойового медика 128 бригади ТрО Дніпра

Антон — бойовий медик. Фото: Суспільне Дніпро

Медичну допомогу нерідко надають одразу на полі бою. За словами Антона, перше і найголовніше – це зупинити кровотечу. Можна накласти турнікет, оклюзійний бандажБандаж, призначений для герметизації відкритої рани грудної клітки та мінімізації ризику розвитку пневмотораксу., тугу пов'язку, що дозволить швидко евакуювати військового.

"Емоції не зовсім вимкнулися. Проте емпатії якоїсь вже нема, але це добре, тому що воно заважає. Це вже після того, як там допоміг, ти починаєш прокручувати цю ситуацію і починаєш розуміти, що потрібно було зробити краще, щоб врятувати людині життя, кінцівки", — розповідає він.

За його словами, їхати на передову – це як на розстріли йти. Адже розвідка російської армії стежить за пересуваннями і треба бути хитрішими.

"Ти йдеш, виходиш і думаєш: "Зараз я там на хату поїду, відпочину", але розумієш, що тебе бачать. Чуєш виходи, чуєш приходи, і вони все ближче й ближче. І ти от йдеш з однієї точки до іншого укриття, щоб банально вижити", — розповідає Антон.

Фото: Суспільне Дніпро

Чоловік проходив спеціальні курси з підготовки та багато читав, але, каже, усьому навчився саме на практиці. Нині він ще студент шостого курсу. В університеті взяв академічну відпустку.

"Як почалась війна, то послухав поклик серця і пішов добровольцем на фронт. Бажаю просто довчитися, мати освіту. Тому що два роки без ротації це дуже важко", — говорить Антон.

Чоловік каже, тримається, бо знає — йому є куди повертатися. Його чекає родина та кохана дівчина.

Джерело

Новини України