За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Регіонального управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗС України
Оборонець Олексій з Вінниччини з позивним "Інструктор" в сили територіальної оборони потрапив по розприділенню через військомат. Проходив службу у Збройних Силах України з 2016 року. Після закінчення контракту звільнився в 2021 році та виїхав за кордон. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення – одразу повернувся.
Історію військовослужбовця опублікували на сторінці Регіонального управління Сил територіальної оборони "Південь" ЗС України.
"Вперше побачив таку максимальну кількість артилерії, танків, авіації"
" До повномасштабного вторгнення я служив в одній з найкращих механізованих бригад. Проходив службу в піхоті, на різних посадах. Ми тримали оборону в таких населених пунктах як Зайцеве, Майорське, Торецьк і найдовша моя ротація була в Гранітному, майже рік. Відразу після початку повномасштабного вторгнення в складі тактичної групи ми виконували завдання на Ізюмському напрямку, був саме пік, коли ворог хотів взяти трасу Ізюм – Слов’янськ, там я вперше побачив таку максимальну кількість артилерії, танків, авіації", — розповів Олексій.
"Було таке відчуття, що вони з під землі беруться"
"Після цього була ротація навесні в Бахмут. Це була найважча оборона, міські бої, мінімальні дистанції до ворога, було таке відчуття, що вони з під землі беруться. Ну і на жаль, втрати. До цього я бував в Бахмуті, бачив це місто, я не міг уявити, що це саме той Бахмут, в якому бував в 2016, 2019 роках. За цю фортецю ми втратили багато наших побратимів, це були кращі воїни, багато хто був поранений, багато хто підлікувався і повернувся вже до підрозділу, є такі що досі лікуються. Я вдячний своїм побратимам, з якими ми пройшли це "пекло". Ми не були там так довго, як були підрозділи з 93-ої, але боролись за це місто до останнього, аж допоки нас не замінив інший підрозділ".
Наразі чоловік займає посаду командира стрілецького взводу окремого батальйону.
"Найважливіше – це робота з людьми. Вміння правильно знайти слова в тій чи іншій ситуації, щоб побратими були так само впевнені в мені, як я в них. Зараз підрозділ виконує завдання на північному напрямку. Основне наразі – підготовка та злагодження підрозділу, готовність зустріти ворога якщо він надумає знову наступати".
Перемога особисто для мене – це вільна, сильна, незламна Україна, зі своєю історією, зі своїми традиціями та кордонами, які були прийняті в 1991 році, – каже "Інструктор".
"Я тут заради перемоги, заради своєї сім’ї. Хочу, щоб мої діти ніколи на собі не відчули цієї війни і щоб не довелося воювати їм. Тому нам потрібно це зробити заради них! Після перемоги, напевно піду, як і всі звичайні люди на роботу, і буду більше часу приділяти своїй сім’ї".
