За інформацією: Суспільне Чернівці.
Заставнівські волонтерки. Марина Стрельнікова
Броньований позашляховик, на який буковинка Марина Стрельнікова з подругами зібрала гроші, врятував життя шістьом військовим. Серед них був її чоловік, який пішов на війну добровольцем. Жінка — волонтерка із Заставнівської громади, почала допомагати військовим з 2022 року. За ці роки волонтерка разом з подругами передала військовим зо два десятка автівок та допомогла закупити монокуляри й тепловізори.
Завдяки першому збору грошей, врятувала чоловіку життя
Волонтерську діяльність Марина розпочала після того, як її чоловік пішов на війну. Про те, що він записався добровольцем, вона дізналась на третій день повномасштабного вторгнення. Жінка розповідає, що не очікувала такого рішення чоловіка, але розуміла, що це його обов'язок.
"Почала волонтерити, коли чоловік поїхав на схід. Це було влітку. Певний час їх готували. Проходили навчання. Він у мене сапер. Згадував те, чому навчався в армійські роки. Микола мені одразу сказав, що буде командиром інженерно-саперного відділення, тож йому потрібна машина, позашляховик. Я зрозуміла, що в мене нема іншого виходу, як звертатися до дівчат", — розповідає Марина.
Це була перша автівка, на яку заставнівські активістки розпочали спільний збір. Люди відгукнулися, тому гроші швидко вдалося зібрати. У червні 2022 року купили позашляховик, який одразу відправили на схід. Однак уже через два місяці автомобіль вийшов з ладу.
Броньований позашляховик, який врятував життя шести бійцям. Марина Стрельникова"Потрапив снаряд. Хлопці дивом залишились живі. Їх було шестеро. Тільки той факт, щастя, що снаряд прилетів під колесо, увесь удар взяла машина на себе. Вона була броньована. Це був позашляховик, пікап. Відповідно всі шестеро хлопців залишились живі. Але автомобіль повністю взяв на себе увесь удар", — розповідає Марина.
З наступного збору волонтерки купили два автомобілі для військових. До цього збору також долучалися жителі Хотина, бо побратим Миколи з позивним Сивий — хотинчанин.
Як організовують збори
За словами Марини Стрельнікової, закривати збори грошей для військових вдається, бо в них працює злагоджена команда: десятеро волонтерів, дівчат, і двоє хлопців. Хтось займається організацією, збором, пошуком. Інші — ремонтують автомобілі та везуть на фронт. Інформацію про збори щоразу поширюють у соцмережах. Марина пише дописи, ідеї для яких обговорюють спільно.
"Далі починався пошук машини, яка потрібна. Хлопці провозили її та обслуговували. Обов’язково СТО. Якщо це була зима чи осінь, ще докупляли болотні шини. Уже далі завантажували смаколиками і тим, що необхідне хлопцям. Далі вже безпосередньо на схід", — каже Марина.
Марина розповідає, що вона та її друзі завжди долучаються до відправок на фронт, які організовує Заставнівська волонтерська сотня, а також до заходів місцевої Просвіти, співпрацюють із волонтеркою Анною Юрбаш з Кіцманя. Та з кожним наступним збором стає все важче переконати людей, що необхідно долучитися.
Марина та її друзі не належать до офіційних волонтерських організацій. Називають себе місцевими активістами. У кожного своя професія. Це підприємці, вчителі, держпрацівники. Щоб не вигорати та не втрачати мотивацію, постійно підтримують одна одну.
Від тепловізорів до монокулярів
Спершу заставнівські волонтерки купували військовим тепловізори. Таких запитів було багато за перше півріччя повномасштабної війни. Згодом купили два монокуляри — прилади нічного бачення. Вони коштували понад 150 тисяч гривень кожен. Далі були вже більш дрібні запити: біноклі, камери на машини, спальники. Минулої зими робили великими партіями окопні свічки.
Марина Стрельникова з чоловіком Миколою та донькою Олександрою. Марина Стрельникова
Чоловік реабілітується після фронту та допомагає побратимам
Чоловік Марини був на фронті 10 місяців. Потім стан його здоров’я погіршився. Раніше переніс онкологію та проходив хіміотерапію. Хвороба на фронті нагадала про себе. Зараз Микола на реабілітації. Він підліковується, обстежується та волонтерить, бо більшість його побратимів залишилася на сході.
Він розробляє те, що по його сфері. Відсилає хлопцям. Так само відправляє сітку, бо він працює на «Сітка-Захід». Є спеціальна якась така м’яка сітка, яка допомагає хлопцям у захисті від ворожих дронів. Організовують благодійні аукціони на фірмі.
"Вірю в силу молитви"
Марина каже, що поки чоловік був на фронті, для неї дуже важливою підтримкою стали священники. До них зверталася за розрадою у найважчі хвилини.
Десь бувало, що просто могла подзвонити. Кажу: "Допоможіть, хоч слово, якось мене розрадьте!" Бо такий біль збирався, що мала його десь випустити. Це була така умовна сповідь. Ці люди нас підтримували, допомагали, молилися за наших чоловіків. Нам допомагали отці, священники. Це отець Юрій і отець Віталій. Мій чоловік конкретно був у таких обставинах, в таких умовах, що просто хлопці з того не виходять. Я вірю в щиру молитву. Вірю в цю допомогу.
Разом із Мариною Стрельніковою волонтерять ще десятеро її подруг із Заставни. Серед них Тетяна Колісник, чоловік якої також на фронті, та Лілія Слободян. Вони розповідають, що роблять це, бо інакше не можуть.
"Я можу сказати, що тримає нас. Звичайно, це віра в перемогу. Деколи вже руки так опускаються, що вже не знаєш, звідки брати ті сили. Але встаєш зранку і розумієш, що треба працювати, бо інакше ніяк. Ну і звичайно, якщо є запити, то ти не можеш не працювати, думаєш, як знайти ці кошти. Руки не мають права опускатися. Треба працювати постійно." — Каже Тетяна."Якраз оці збори, оце волонтерство, це те, що зараз дає таке маленьке світло, щоб далі жити, тому що будні, тривоги, війна, а коли звертаються із запитом, то ти розумієш, що тут можеш щось робити. Значить не все втрачено. І коли ти не одна, а таких багато, бо зібрати по 200 тисяч, по 300, — це дуже багато людей. Коли ти бачиш оті донати по 20, 30, 40, 50 гривень, ти розумієш, що нас так багато. І є всі шанси на перемогу." — Доповнює Лілія.
Перед відправкою на фронт. Марина Стрельникова
За два роки волонтерства Марина з подругами відправили на фронт майже два десятки автівок. Їх купують у Румунії.
