Повернення з війни — новий етап для Захисників і Захисниць.
Тому рідна громада може стати силою, яка в цьому допоможе. Ось поради від американського письменника та воєнного журналіста Себастьяна Юнгера, представлені в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської — Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за підтримки ВООЗ та Кабінету Міністрів України.
Дайте відчуття приналежності. Запрошуйте ветеранів і ветеранок брати участь у локальних подіях, волонтерстві, ініціативах.
Слухайте без осуду. Найгірше, що можна зробити, — це ігнорувати або перекреслювати досвід Захисників і Захисниць. Не змінюйте тему. Не радьте «забути». Створіть простір для відвертого діалогу, без бажання дати пораду чи засудити.
Транслюйте визнання замість співчуття. Ветерани та ветеранки не потребують жалю — лише розуміння та визнання їхніх зусиль. Для них важливо знати, що суспільство цінує їхній внесок, бо це ж дійсно так. Організовуйте локальні події чи виставки, присвячені історіям місцевих ветеранів і ветеранок. Не зводьте їхню роль лише до війни — підкресліть їхні досягнення в мирному житті.
Робота = нова опора. Для ветеранів і ветеранок викликом після повернення може стати пошук роботи. Громада здатна допомогти, запускаючи ініціативи з перекваліфікації або менторства для Захисників і Захисниць, а також може сприяти старту ветеранських бізнесів.
Запропонуйте конкретну допомогу. Не «Якщо щось треба, звертайся», а «Їду в центр — можу підкинути», «Буду в магазині — щось купити?». Так простіше прийняти підтримку.
Ветерани та ветеранки — люди, які посилюють громади своїм досвідом, вміннями, прикладом. Тож варто змінювати підхід з «вони повернулися» на «нарешті ми знову разом будуватимемо тут майбутнє».
Інфокампанія «Можливості для ветеранів та ветеранок» реалізовується в межах партнерства Мінветеранів та Програми реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США.
