Зокрема, використовуються різні способи наведення ракет.
Як ракети виявляють та знищують літаки у повітрі / фото U.S. Air Force
Сучасні ракети класу “повітря-повітря” можуть уражати ворожі літаки навіть поза зоною видимості.
Для цього вони використовують радіолокаційні та інфрачервоні головки самонаведення. Автономне відстеження та знищення цілей у небі забезпечують активне наведення, канали передачі даних та штучний інтелект. Ресурс Wion розповів про особливості, які допомагають ракетам класу “повітря-повітря” знищувати ворожі цілі.
Радіолокаційні системи наведення
Активні радіолокаційні ракети, такі як, наприклад, AIM-120 AMRAAM, мають власні радіолокаційні передавачі. Вони активно шукають цілі.
“Радіолокаційний шукач ракети виявляє відбиття літаків і самостійно наводить на ціль, звільняючи пілота, який запускає ракету, для боротьби з іншими загрозами. Ця функція “вистрілив і забув” дозволяє одному винищувачу одночасно запускати кілька ракет по різних цілях”, – пояснюють автори матеріалу.
Напів активне радіолокаційне наведення
Є також ракети з напів активним радіолокаційним наведенням – до прикладу, як AIM-7 Sparrow. Ці ракети залежать від радіолокатора літака-носія, який відстежує ціль протягом усього польоту. Сама ж ракета безперервно отримує радіолокаційні сигнали, які відбиваються від цілі з пускової платформи. Таким чином, пілот має утримувати ціль у фокусі до моменту влучання ракети для забезпечення точності наведення.
Інфрачервона технологія наведення
Такі ракети, як AIM-9 Sidewinder, використовують інфрачервоне наведення. Вони використовують теплову енергію від реактивних двигунів і нагрівання корпусу літака під час польоту на високій швидкості.
“Сучасні варіанти використовують охолоджені датчики та інфрачервоні головки самонаведення з алгоритмами штучного інтелекту, які розпізнають форми літаків, відрізняючи справжні цілі від відволікаючих ракет і протиракетних засобів захисту”, – йдеться в матеріалі.
Двосторонній обмін даними
Сучасні ракети можуть отримувати оновлення від літака-носія в режимі реального часу. Також джерелом даних можуть бути наземні радіолокаційні станції. По каналах передачі даних надходить інформація про положення цілі, швидкість і зміни курсу. Усе це дозволяє дозволяє ракеті коригувати курс перехоплення і ефективніше відстежувати маневруючі цілі.
Інерційні навігаційні системи (INS)
Під час початкової фази польоту сучасні ракети класу “повітря-повітря” використовують інерційні блоки, що містять гіроскопи та акселерометри. Це допомагає їм тримати курс до передбачуваних місць розташування цілей без необхідності використання радіолокаційних сигналів. Коли справа доходить до боїв на великій відстані, де ракета повинна досягти зони цілі перед активацією головки самонаведення, це є дуже важливим “помічником”.
Фаза кінцевого наведення
На кінцевій фазі польоту ракета здатна самостійно зафіксувати ціль. Вона постійно обчислює положення цілі для підтримки курсу на зіткнення. Детонатори підривають боєголовку поблизу цілі або вже під час удару, щоб досягти максимального ефекту руйнування.
Читайте також:
7 високоточних боєприпасів, які винищувач F-35 використовує для наземних ударів
Що буде, якщо на військовому кораблі станеться блекаут посеред моря
B-52 проти Ту-160: порівняння ключових характеристик бомбардувальників
Електронні засоби протидії та світлові пастки
Винищувачі сьогодення використовують металеві відбивачі для глушіння ракет з радіолокаційним наведенням. Також вони застосовують інфрачервоні світлові ракети для відволікання теплових ракет.
“Сучасні ракетні головки самонаведення використовують штучний інтелект та багатохвильове виявлення для відрізнення приманок від реальних цілей, що робить електронну війну постійною технологічною конкуренцією між ракетами та системами оборони літаків”, – пояснює ресурс.
Можливості наведення з усіх боків
Раніше ракети класу “повітря-повітря” вимагали наближення до цілі ззаду, щоб вразити двигун. Сучасне ж озброєння використовує інфрачервоні зображення та вдосконалені радіолокаційні головки самонаведення для виявлення та відстеження цілей з будь-якого кута. Таким чином, ціль може бути уражено і під час лобового зіткнення. Такий підхід кардинально змінює динаміку повітряного бою, а також збільшує зону загрози.
Підхід “вистрілив і забув”
Використання підходу “вистрілив і забув” під час повітряних боїв дає пілотам можливість запускати зброю і негайно маневрувати, не переймаючись про наведення ракети на ціль.
“Активні радіолокаційні головки самонаведення самостійно беруть на себе управління, коли ракета потрапляє в зону дії, дозволяючи пілотам зосередитися на оборонних маневрах або одночасно атакувати додаткові цілі, використовуючи тактику мережецентричної війни”, – констатують автори.
Раніше ми розповідали про ТОП-9 ракет із найсучаснішими системами наведення. До переліку потрапило і озброєння, яким окупаційні війська РФ атакують Україну.
