Олександра Олеся можна по праву вважати наймузичнішим поетом України. На його вірші композитори написали 200 пісень, які виконують зокрема сучасники Ніна Матвієнко та Марія Бурмака. Леся Українка називала його улюбленим ліриком, а зірки Розстріляного Відродження — вчителем.
Письменниця Оксана Забужко називала його єдиним успішним масовим поетом. Олександру Олесю не довелося завойовувати прихильників — уже перша його збірка була комерційно успішною. Леся Українка казала, що після появи Олеся їй нічого робити в ліриці, а Павло Тичина та Максим Рильський вважали себе його учнями. А ще він був дипломатом, драматургом та літератором, що першим написав про Голодомор.
Що це за вулиця?
На честь Олександра Олеся у Харкові перейменували невелику вулицю на Павловому Полі, що раніше носила ім’я російського поета Сергія Єсеніна. Олександр Олесь ніяк не пов’язаний з нею, бо на початку ХХ століття, коли майбутній поет навчався та проживав у Харкові, ніяких вулиць у цьому місці не було, а було поле, що належало купцеві Павлову, на честь якого називається площа у середмісті.
Ще у 1930-ті роки існував план забудови території, але перші будинки тут з’являються вже після війни. У 1956 році Павлове Поле починають забудовувати за новим принципом — мікрорайонами. Власне, у 1-му харківському мікрорайоні і знаходиться вулиця Олеся, колишня Єсеніна. На ній збереглися ті самі будинки з 50-х, п’ятиповерхові “хрущовки”. Вулиця була б особливо нічим не примітною, аби не спеціалізовані школи, яких тут аж три: музична, хореографічна та художня, славнозвісна школа імені Рєпіна, яку заснував учень знаменитого художника Семен Прохоров.
Вулиця Олександра Олеся. Фото: Сергій Козлов/UA-NEWS.in.ua
Незадовго до перейменування вулиця втрапила в художній скандал. Активісти руху “Деколонізая. Україна” вирішили, що на вулицях Харкова не місце зображенню російського поета — мурал із Сергієм Єсеніним та цитатою з його вірша прикрашав стіну будинку №1 по однойменній вулиці. У районній адміністрації зафарбовувати його відмовилися, тож активісти зробили це самі, а влітку 2023 року художниця Діна Чмуж створила на місці старого муралу новий, патріотичний. Це сподобалося не всім, бо невідомі з того часу кілька разів зафарбовували стінопис.
Урешті, Єсеніна прибрали не лише зі стіни, а й з карти — 26 липня 2024 року вулицю перейменували на честь українського поета Олександра Олеся.
Ветеринар і нащадок Кобзаря
Олександр Олесь цілком міг би, як і Єсенін, увійти до пантеону російських, а не українських митців, адже перші свої вірші він почав писати російською.
Народився Олександр Кандиба (таке справжнє прізвище поета) у 1878 році на Слобожанщині у селянській родині в невеличкому містечку Білопілля — зараз це Сумська область, прикордоння, що постійно перебуває під російськими обстрілами. Його батько загинув від нещасного випадку, коли хлопцеві було 11 років. Мати, попри матеріальні труднощі, намагалася дати дітям гарну освіту, тож Олександр у десятирічному віці вже знав напам’ять “Кобзар” і перечитав чимало українських книг із дядькової бібліотеки. Тож свої перші вірші Сашко пише російською — ще у хліборобській школі в містечку Дергачі під Харковом, куди його віддали в науку.
Олександр Кандиба в молодості
У 1903 році починається нетривалий харківський період письменника. Він вступає до Ветеринарного інституту та переїздить до міста. Того ж року він остаточно обирає українську мовою своєї поезії. А сталося це після того, як юнак побував на відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві. На цю подію з’їхався увесь цвіт української нації. Олександр знайомиться там з багатьма топовими письменниками, зокрема Лесею Українкою та Михайлом Коцюбинським. Ця поїздка і розмови із літературними зірками справляють на Олеся неймовірне враження — і він починає видавати збірку за збіркою. До 1918 вийшло шість книг. Вірші були напрочуд ліричні, добре лягали на музику, тож співати пісні на слова Олеся почали ще тоді. До наших днів мелодії на його вірші писали 80 композиторів.
Невдовзі поет одружився з педагогинею Вірою Свадковською, родина переїздить до Житомира, а потім і до Києва. У подружжя народився син Олег — майбутній поет Олег Ольжич. Спершу сім’ї ведеться скрутно, грошей не вистачає, і Олександр вимушений влаштуватися ветеринаром на київську бійню. Але згодом до нього приходить літературна слава та визнання: Леся Українка називає поета своїм улюбленим ліриком, а молоді Тичина та Рильський беруть за приклад його мелодійні вірші. Критики назвали Олеся спадкоємцем Кобзаря. Тож життя налагоджується — Олександр Олесь займає велику квартиру в центрі Києва та мандрує Італією. Так триває аж до 1917 року, коли Україна починає визвольні змагання за Незалежність.
Повернення після смерті
У перші місяці після падіння Російської Імперії поезія Олександра Олеся сповнена радісного передчуття. Він вітав створення УНР. Однак вже у 1918 році починається війна проти більшовиків, Україна цю війну тоді програла, і всі, хто підтримував УНР, змушені були тікати. У 1919 році з дипломатичним паспортом Олесь їде до Будапешта в якості аташе УНР. Додому за свого життя він більше ніколи не повернеться, хоча згодом більшовики й кликали його в Радянську Україну, та поет обіцянкам не вірив — як показала трагічна історія покоління Розстріляного Відродження, правильно зробив.
З дружиною Вірою Свадковською
Почалися роки поневіряння Європою — Відень, Берлін, Прага. Дружина з сином зможуть вирватися до Олександра Олеся лише у 1923 році завдяки втручанню Червоного Хреста. Поет продовжує писати вірші про Україну, видає українські журнали та книжки для дітей. Його вірші 1920-30-х років сповнені гіркоти, він засуджує своїх колишніх наслідувачів, що прославляли більшовицький режим:
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Олександр Олесь був першим, хто публічно говорив про Голодомор в Україні, який тоді в Європі воліли не помічати. Ще у 1931 році, за рік до найстрашнішої зими Великого Голоду, він пише свій найвідоміший вірш “Пам’ятай” про мовчання Європи, який часто цитують від початку повномасштабної війни Росії проти України.
Найбільшою мрією Олександра Олеся було повернення в Україну, але він помер в еміграції в 1944 році, переживши всього на півтора місяці свого сина Олега Ольжича, одного з діячів ОУН та соратника Євгена Коновальця, якого нацисти закатували до смерті в таборі Заксенхаузен.
Олександр Олесь та його дружина були поховані на Ольшанському кладовищі у Празі. Але за чеськими законами за місце на цвинтарі треба платити ренту. Довгі роки її сплачував український меценат, але коли його не стало, син вирішив використати могилу українського поета для того, щоб поховати там батька. Дипломатичний скандал вдалося залагодити — рештки Олександра Олеся та його дружини ексгумували та у січні 2017 року перепоховали на Лук’янівському цвинтарі у Києві. Так один з кращих українських ліриків повернувся додому майже через сто років після еміграції.
7 цікавих фактів про Олександра Олеся
1. Поет самостійно вивчив 7 іноземних мов.
2. Грав на арфі, лірі та кобзі.
3. Псевдонім Олесь — це лагідне домашнє ім’я, яким письменника називала дружина Віра.
4. Любив представлятися так: “Не рак, не риба — Олесь Кандиба”.
5. Часто писав вірші у кав’ярнях, ресторанах та кнайпах.
6. Олесь був фанатом рибалки і вважав залежність від цього хобі найбільшою. “Від пиятики і від куріння можна відучитися, а рибальство як візьме тебе у свої обійми — пиши пропало”.
7. Його називали “королем лірики” ще за життя.
Автор: Олена Павленко
