Ірпінь попрощався із видатною мешканкою міста Валентиною Антоненко.
32 роки вона віддала Ірпінському ліцею «Лінгвіст». Валентина Сергіївна була заслуженим працівником освіти України, почесною мешканкою Ірпеня та кавалером ордена Азербайджану «Достлуг» («Дружба»).
Сотні людей прийшли попрощатися з Валентиною Антоненко на центральну площу міста: учні, колеги, рідні, міські управлінці, представники Азербайджану та інші. Ті, хто знав Валентину Сергіївну, діляться у соцмережах теплими спогадами, словами вдячності та світлими історіями про її життя, підтримку й людяність.
«Вперше, я познайомилася з Валентиною Сергіївною під час німецько-українського проєкту між містами-побратимами Ірпінь-Борна. Я була координатором того проєкту і супроводжувала учасників упродовж всього періоду. Для мене було щемко бачити її щирі сльози радості чи захоплення, коли вона знайомилася вчителями та зі школами Борни. Вже тоді маючи неймовірний досвід управління та керування школою, її очі горіли від новинок, можливостей, нових підходів, вона мріяла і втілювала задумане в своїй школі. Більшість її знають як відповідального і вимогливого, педантичного та шаленого керівника, я ж пізнала її як людину, яка жила школою, своїм колективом, здобутками учнів. Директором, яка ніколи не зупинялася і завжди прагнула бути першою. Людиною з величезним серцем, яке віддала дітям. Востаннє я бачилася з Валентиною Сергіївною пару тижнів тому під час офіційного візиту наших німецьких друзів, вона як завжди радо зустрічала гостей, пишалася своїми учнями і планувала наступний спільний проєкт…»— радниця Ірпінського міського голови з міжнародного співробітництва Оксана Сулима.
«Вона завжди вміла тримати «руку на пульсі» – впевнено, мудро, з глибоким відчуттям відповідальності за кожного й за все. Невтомно вела заклад уперед, не дозволяючи зупинятися, надихала, підтримувала, була справжнім наставником і надійним порадником. Її внесок у розвиток не лише закладу, а й усієї громади – вагомий, щирий і по-справжньому неоціненний. Двері її кабінету завжди були відкриті для кожного – так само, як і її серце. І для нас велика честь і гордість – змога працювати разом», — вчителька ліцею Тетяна Сушко.
«Вона була справжнім лідером, наставником і підтримкою для кожного, хто її знав, завжди надихала та вела вперед. Її внесок і тепло серця назавжди залишаться з нами», — колишня працівниця Ірпінської міськради Людмила Горбата.
«Ми знали Валентину Сергіївну як людину великого серця, безмежної відданості та високої честі. Вона жила освітою. Жила своїм ліцеєм. Вона була живою легендою… І водночас — справжнім мостом між Україною та Азербайджаном. Її любов до Азербайджану була щирою і глибокою. Вона захоплювалася культурою, історією, людьми цієї країни. І мала особливу мрію — зустрітися з Президентом Азербайджану Ільхам Алієв — гідним сином великої матері Заріфа Алієва», — Об’єднаний Конгрес Азербайджанців України.
«Вона вміла бачити більше, ніж оцінки у щоденнику. Вміла розгледіти талант, підтримати у складний момент, навчити не лише предметів, а й життя. Була вимогливою, але завжди справедливою. Сильною, але щирою. Людиною, на яку рівнялися і якій довіряли. Валентина Сергіївна пішла, але залишила після себе значно більше, ніж спогади. Вона залишила частинку себе у кожному, кого навчала, підтримувала і надихала», — перший заступник Ірпінського міського голови Олександр Пащинський.
«Валентина Сергіївна жила Ірпенем і любила Ірпінь. Усі ми знали її як професіонала своєї справи. Результатом цієї праці стали здобутки ліцею та її учнів, про яких знає не лише наше місто, а й уся Україна. Наша громада завжди пам’ятатиме її історію — історію, яка стала основою тісної дружби між Ірпенем і азербайджанським народом, історію, яка дала майбутнє тисячам учнів ліцею «Лінгвіст» імені Заріфи Алієвої», — в.о. Ірпінського міського голови Анжела Макеєва.
Заступниця Ірпінського міського голови з гуманітарних питань Юлія Осінська оприлюднила зворушливе відео, на якому Валентина Сергіївна співає для своїх колег.
«Я дуже хочу, щоб ми запам’ятали її не лише досвідченим керівником, мудрим дипломатом, фаховим педагогом, надійною опорою для своїх колег і учнів, але й ось такою – співочою, усміхненою, щасливою… Світла пам’ять Вам, Валентино Сергіївно! Мала честь знати Вас та відчувати Вашу щиру підтримку і дружні обійми…» — написала Осінська.
https://visnyk-irpin.com.ua/wp-content/uploads/2026/05/8925622536629673734.mp4
