Юлія Ситнікова. Фото: Facebook/Julia Sytnikova
Юлія Ситнікова останні десять років займається наукою в Бостоні, наразі вона працює на біотехкомпанію. Має науковий ступінь PhD — кандидатка біологічних наук. Цю освіту здобула в Німецькому Центрі Досліджень Раку (DKFZ), а до цього закінчила магістратуру в Одеському національному університеті. Науці жінка присвятила майже 20 років. Вона вивчає структуру геному, її регуляцію, визначає ознаки організму та розвиток хвороб.
Разом зі своїми колегами вона знайшла можливість для розвʼязання проблеми рідкісної хвороби — одного з типів мʼязової дистрофії. Також вони зʼясували механізми нейродегенеративних захворювань і знайшли певні відмінності у перебігу хвороби для чоловіків та жінок, що може покращити терапію.
Свою карʼєру Юлія будувала переважно за кордоном, де, за її словами, відвертої дискримінації жінок майже немає — науковицям прямо не скажуть, що їх не візьмуть на певну посаду через стать, оскільки це може вилитись у великий скандал та судову справу. Проте є простір для прихованої дискримінації.
"Я не кажу, що в Європі й Америці немає упереджень, але вони зараз, принаймні останні десятиріччя, більш завуальовані. Тобто якщо хтось відверто каже, що ми вас не беремо на цю посаду, тому що ви жінка, то це буде велике порушення та скандал. Перебуваючи в Америці, я почуваю себе краще як жінка-науковиця", — зауважила Юлія.
Фото: Юлія Ситнікова
Юлія Ситнікова не має дітей, але якби планувала їх мати, то переїхала б до Європи. За словами жінки, в Америці поєднувати родину й наукову діяльність важко й дорого через брак стабільності та недоліки інфраструктури для батьків, що працюють. Здається, що майже усі заклади для дітей в США функціонують у розрахунку, що хтось з батьків не працює чи працює неповний день, пояснює жінка.
"Наукова діяльність — це такий вид діяльності, що потребує багато часу та безперервної концентрації на певні інтелектуальні задачі. Тобто треба, щоб за дитиною дивився хтось інший. Тут і починаються проблеми, бо академічна наука не дуже добре оплачується. Наприклад, у США ціна за ясла досягає половини чи майже усієї заробітної плати наукового співробітника університету. Інша справа комерційні організації, такі як фармкомпанії та технологічні компанії. Там більші зарплатні, але там бракує стабільності через постійний ризик скорочень".
Нині Юлія зосереджена на роботі та не планує поєднувати материнство з наукою:
"Я займаюсь тільки наукою та моїми хобі. І мені здається, якби в мене були діти, то багато чого не було в моєму житті".
"Жінка і наука — невіддільні частини єдиного цілого"
Ірина Савельєва проректорка з наукової роботи в ОНМУ. Фото: Суспільне Одеса
Ірина Савельєва проректорка з наукової роботи в Одеському національному морському університеті. За словами жінки, усе своє життя вона провела в цьому університеті, бо її батьки теж були науковцями.
"Наука й освіта — це галузь людської діяльності, яка найбільшим чином пов’язана з жінкою. Тому що призначення жінки — дарувати життя, а наука це те, що дарує й покращує наше життя, тому жінка і наука — невіддільні частини єдиного цілого", — розповіла Ірина.
Ірина Савельєва за роботою. Фото: Суспільне Одеса
Батько Ірини викладав теоретичну механіку, тому вдома у них завжди були креслення, курсові та дипломні проєкти, а вислів "ризики при використанні перевантажувальної техніки" був для неї рідним. За освітою жінка економіст. Ступінь кандидата економічних наук вона отримала приблизно у 26 років, а у 2014 році захистила докторську дисертацію.
"Обидва рази, коли я захищалась, моїми напарницями були жінки. У складі комісій переважно були чоловіки, але я б не сказала, що є якесь окреме ставлення до жінок. Наша країна завжди була прогресивна і ніколи не було обмежень для жінок — якщо ті хотіли, то мали це, перепон не було. Мабуть, це таке загальне світове ставлення, що жінка це хтось слабкий, але українські жінки завжди демонстрували волю. Якщо вони хотіли, то досягали мети", — зауважила науковиця.
"Суміщати успішно карʼєру і родину, мабуть, неможливо для жінки"
Мікробіологиня-вірусологиня Оксана Зінченко. Фото: Суспільне Одеса
Оксана Зінченко доцентка кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології ОНУ імені І. І. Мечникова. Свій карʼєрний шлях як мікробіолога почала 29 років тому. Її кафедра спеціалізується на захворюваннях — займаються розробкою засобів подолання різних хвороб.
"Чому я обрала для себе цей шлях? Тому що проблема дуже актуальна і на сьогодні вона стоїть дуже гостро у європейських країнах. Щорічно 30 000 людей гине від мікроорганізмів, вірніше від інфекцій, які ними викликаються, оскільки ті є стійкими до антибіотиків. Це одна з таких нагальних потреб людства", — розповіла Оксана.
За словами жінки, в їхньому університеті, та й на Одещині загалом, проблема з гендерними упередженнями гостро не стоїть. Проте якщо розгляди в межах усієї країни, то де-не-де виринають неприємні ситуації.
"Нещодавно в одному науковому пабліку в Facebook розгорілась дискусія. Є певні такі стереотипні приклади чоловічої поведінки, коли вони дозволяють собі таку аргументацію в стилі "я — дурочка" стосовно жінок. Я не можу сказати, що проблема повністю в нас подолана, але я думаю, що ми на правильному шляху до її вирішення", — пригадала науковиця.
Мікробіологиня-вірусологиня Оксана Зінченко за роботою. Фото: Суспільне Одеса
На думку Оксани, успішно поєднувати карʼєру та родину для жінки неможливо, але її рідні підтримують та розуміють науковицю в цьому.
"Суміщати успішно і те й інше, мабуть, неможливо для жінки. Тому що весь час ти будеш чимось жертвувати: або десь ти будеш втрачати в кар'єрі, або десь у спілкуванні зі своїми рідними. Я можу сказати, що особисто маю підтримку від своєї родини, але є приклади, коли сімʼї розпадаються, тому що робота науковців жертовна".
Міжнародний день жінок і дівчат у науці відзначають щорічно 11 лютого. Цю дату у 2015 році встановила ООН після ухвалення резолюції "Наука, техніка та інновації в цілях розвитку". Вона передбачає рівний доступ жінок та дівчат до досягнень, розвитку науки, техніки та інновацій для гендерної рівності.
