Про прощання з Захисником повідомила міська рада.
ПОЛЯНОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕГОВИЧ
05.05.1982 – 02.08.2024 рр.
Микола Олегович народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №5 (нині — ліцей №5). З юних років виявляв щиру любов до музики, що стало справою його життя.
Після закінчення школи вступив до Житомирського музичного фахового коледжу ім. В. С. Косенка. Згодом здобув вищу освіту у Державній академії керівних кадрів культури та мистецтв за фахом музикознавця-експерта. Другу вищу освіту здобув у Харківському університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського по класу кларнета.
У 2001–2009 роках Микола був солістом та концертмейстером групи дерев’яних духових інструментів Військового музичного центру Сухопутних військ у м.Чернігові, а також солістом Чернігівського академічного симфонічного оркестру «Філармонія» .
Із 2010 року розпочав активну викладацьку діяльність — працював у Житомирському коледжі культури та мистецтв ім. І. Огієнка та Житомирському музичному училищі ім. В. С. Косенка, де викладав по класу кларнета та саксофона. Також працював у музичній школі «Смолянка», музичній школі ім. Святослава Ріхтера та Коростишівській дитячій музичній школі.
Його учні неодноразово ставали лауреатами всеукраїнських конкурсів, адже Микола Олегович умів знаходити підхід до кожного, надихати і відкривати нові таланти і нові горизонти у музиці.
Микола Олегович — лауреат Всеукраїнського конкурсу виконавців на дерев’яних духових інструментах «Слобожанський вернісаж» (м. Харків).
Він є засновником та художнім керівником джазового колективу «Cristall-Dixie» та ансамблю кларнетистів «В-45». Працював солістом ансамблю естрадної музики «Сузір’я-блюз» при Житомирській філармонії ім. С. Ріхтера.
У 2010 році втілив у життя свою велику мрію — заснував Міжнародний фестиваль інструментальної музики «Сонячні кларнети», який щорічно проходив у Житомирі та об’єднував талановитих музикантів з різних країн. Фестиваль і нині продовжує радувати шанувальників. П’ятнадцятий фестиваль у 2024 році був присвячений уже світлій пам’яті Миколи Олеговича.
Микола Олегович є автором статті про І Міжнародний конкурс «Сонячні кларнети» у місті Житомирі, опублікованої в журналі «Інструментальна майстерня».
Він був щирою, відкритою і товариською людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Умів підтримати, знайти слова розради й навіть у складних ситуаціях не втрачав почуття гумору. Його любили й поважали учні, студенти, колеги та друзі.
Був чесною і принциповою людиною, яка жила за власними переконаннями і була готова відстоювати їх до кінця. Понад усе любив музику, свою справу та свою родину. Його життя — це приклад таланту, гідності, сили духу та безмежної любові до України.
Із початком повномасштабної війни Микола Олегович, не вагаючись, став на захист Батьківщини від російських агресорів. Він змінив ніжний звук інструмента на суровий гуркіт зброї, щоб ми могли чути пісню вільної України. Служив головним сержантом, командиром відділення кулеметного взводу 151-ї окремої механізованої бригади. Його поважали побратими, бо Він – відповідальний і відважний командир.
2 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вовче Донецької області, Микола Поляновський героїчно загинув. У своєму останньому бою він врятував життя побратимів, до кінця керуючи боєм і залишаючись вірним Військовій присязі та Україні.
Лише через 20 місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста…
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі, бойові побратими та вся музична спільнота України…
Світла пам’ять, вічна слава і шана Герою!
