Всім давно відомий пес Патрон завоював серця багатьох українців. Наш український Патрон – собака-винюхувач вибухівки, талісман Державної служби з надзвичайних ситуацій, який допомагає виявляти вибухові пристрої, встановлені російськими військами.
Зараз спостерігається так звана мода на «Патронів» – тобто собак його породи – джек-рассел-тер’єрів.
MYNIZHYN.com познайомився із господарем одного із ніжинських «Патронів» – Олександром Кирилюком, у якого собачка такої ж породи, як і відомий пес, але звати його Річ.
Про особливості породи та про те, що треба знати про цих надвичайно симпатичних собачок, нам розповів господар цього гарненького ніжинського песика.
Детальніше у нашій розмові
– Скільки йому років і скільки він живе у вашій родині? І чому вибрали саме джек-рассел-тер’єра?
– Він у нас живе вже четвертий рік. Ось третього грудня йому буде 4 роки. Чого саме ця порода – мабуть так історично склалося, як то кажуть, мені давно подобалися такі собаки. Взяли ми його ще маленький щеням у наших родичів. Так він і став членом нашої родини. (Посміхається – авт.)
– Зараз пішла мода на «Патронів», тобто сабачок породи джек-рассел-тер’єр. Але – що треба знати людям про особливості цієї породи собак, окрім того, що вони такі гарненькі, жваві та розумні? Щоб ви сказали з власного досвіду?
– Зразу скажу, що людям, які люблять спокій і тишу, малорухливий спосіб життя, така порода собак точно не підходить! Бо це такий «енерджайзер», що його просто не зупинить! Він буде бігати і на стадіоні, на вулиці і в квартирі також. У цих собак можна сказати просто невичерпна енергія!
– Який характер у вашого песика?
– Що цікаво – він постійно мене захищає, навіть від жінки! (Сміється – авт.) Поки немає мене вдома, він з жінкою такий рідний, такий свій! Коли я прийшов – все, я для нього головний господар і він не підпустить нікого! Якщо йому щось не сподобається по відношенню до мене, він може гарчати і кусатися! (До речі – ми перевірили. Правда! – авт.).Гуляти він любить мінімум двічі на день. Якщо ми прийшли додому з прогулянки і заховали м’ячики, то він знає, що на сьогодні все – вже ніхто нікуди не йде.
А зранку він мене не будитиме, жалітиме. Але якщо хоче гуляти то сидітиме прямісінько в тебе над головою з м’ячиком в зубах!
Зі смаколиків він у нас не дуже балуваний: в основному їсть каші; сухих кормів майже не даємо. М’ясо полюбляє звісно, а печінковий торт – то взагалі «за милу душу»! Кісток йому не можна, бо він їх не розжовує а може перекусити і з’їсти, а гострими кінчиками травмувати собі ШКТ.
Ніч – для нього це відпочинок. А от вдень йому треба мінімум годину, щоб нагулятися за одну прогулянку, аби він міг кудись дівати свою енергію!
– Яку найбільшу шкоду він зробив, за що ви його сварили?
– О, шкоду він у нас робить! Ми живемо в квартирі – то спочатку у нього в хід йшло все: наш Річік згризав і шнури і взуття і взагалі гриз все, що попадається, скажімо так, під зуби! Якось був курйоз: він нам «створив» килим у вигляді туалетного паперу! Приходимо з роботи, а з самого порогу – цілий рулон паперу пошматований і розкладений майже по всьому коридору такою собі доріжкою.
Або приміром, Річіку не можна солодощів і шоколаду, бо це псує печінку таким собакам. Але він може знайти цукерки і з’їсти! І якщо ти надумався з’їсти солодощі при ньому, то це все! Як тільки почує шелест обгортки, він її «відіжме»! Тож це треба робити таємно і тихенько. (Сміється – авт.)
– Ви дресируєте свого собаку? Якщо не дресирувати – то яким він стане?
– Я його не дресурую. Ми просто виходимо з ним на вулицю, ось на стадіон – поганяти м’яча. Я кидаю, він хапає в зуби і несе мені. Коли він відбіжить метрів на 15, то зупиняється і чекає не мене. А взагалі він сам по собі розумний пес. Любимо з ним просто прогулятися, подихати повітрям. У нього тут є друзі, собачки такої ж породи. І в цілому Річік – улюбленець всіх дітей на районі. А ось недавно у нас вдома з’явився ще один друг: котик. Я працюю водієм маршрутного таксі по місту і мені прямо під колеса кинулося кошеня, яке втікало від дорослого кота. Я вчасно встиг натиснути на гальма і кошеня залишилося живим! Забрав його до себе в салон і він ще катався зі мною по місту в якості «пасажира». Ну а вдома… Річік ревнував майже тиждень! А зараз вони з котиком вже замирили і потоваришували.
– А яке воно життя – поруч з таким жвавим та маленьким ураганом? Що скажете?
– О! Якби ви бачили – як він зустрічає! Ти приходиш з роботи і він летить до тебе з такою радістю! Підскакує до стелі, облизує тебе – від нього такий потік позитивної енергії! І взагалі – це мій улюблений собачка і він просто не дасть вам засумувати. Життя поруч з ним – це постійний рух!
До теми: Виховання джек-рассел-тер’єра
