За інформацією: Суспільне Чернівці.
Кароліна Савосіна. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
Анна народилася 11 березня, коли російські війська намагалися захопити лікарню — 12 березня вони зайшли всередину.
— Вони породіль не дуже чіпали, бо лікар сказав, що діти можуть захворіти. В лікарні були вибиті вікна, а повсюди було скло. Ми переодягалися при 8 градусах тепла. У мене були вологі серветки і я їх гріла в руках, щоб змінити доньці підгузник. Вони також закрили столову — їжею з нами ділилися лікарі. Їх я також попросила написати справку від руки замість свідоцтва про народження. Це нам допомогло проїхати російські блокпости, бо новонароджених дітей без документів не випускали з Маріуполя.
21 березня російські військові повідомили людям в лікарні, що 22 березня всіх примусово вивезуть в Росію.
— Це була примусова евакуація. Вони не питали, чи хочу я туди. Але ми вирішили з чоловіком розвернулися в інший бік, де бомблять, бо я не хотіла в Росію. Ми повільно пішли в район Новоселівки до наших рідних. За декілька днів ми знайшли автобус, яким поїхали до Володарську. На блокпостах щипала доньку, щоб заплакала, бо так російські військові пропускали швидше. Вони нас обшукували дуже сильно. Я в перший день заховала своє золото і хотіла його вивезти, бо грошей у нас не було. З Володарську ми приїхала до Бердянська, а потім у Чернівці.
Анна Савосіна. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
Почали свій бізнес "з нуля" у Чернівцях
За пів року до вторгнення Кароліна з чоловіком Дмитром використали свої заощадження, щоб відкрити магазин та купити машину тому виїздили з окупації без грошей. Перші два місяці у Чернівцях жили в офісі в центрі міста, а потім переїхали в прихисток.
— Ми живемо в окремій кімнаті. Кухня та ванна кімната спільна. У мене тут залишилося мало речей з Маріуполя. Одяг для малої нам дали на гуманітарці, як і частину її іграшок, бізі-куб я сама для неї робила, бо не маємо грошей, щоб купити новий. Ми виїздили з двома сумками — майже все набуте тут.
Дмитро Савосін. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
Чоловік Кароліни Дмитро в перший місяць влаштувався на роботу на ринок Ентузіастів. Там пропрацював два місяці, але за роботу йому не заплатили. Потім влаштувався в сервіс з ремонту телефонів та паралельно займався онлайн продажами.
— Ми також отримуємо виплати, як вимушені переселенці – 3 тисячі на дитину та по 2 тисячі на дорослого. Ці гроші допомагають нам існувати, бо їх вистачає на декільки тижнів на їжу.
В кінці 2023 року Кароліні подзвонили з центру "Я-Маріуполь" та сказали, що можна отримати грант, щоб відкрити свій бізнес. З третього разу подружжя Савосіних його отримало.
Дмитро Савосін. Фото: Ольга Галіцина/Cуспільне Чернівці
— Нам дали 100 тисяч гривень на відкриття магазину. Цих грошей замало, тому частину грошей позичили, щоб облаштувати магазин та закупити товар. Ми відкрилися 5 січня. Поки до нас клієнти придивлються. Можна сказати, що наразі працюємо в нуль.
Кароліна з чоловіком самі працюють в магазині, бо не мають грошей, щоб платити зарплату найманому працівнику. Вони працюють по пів дня та міняються, щоб хтось один залишався з дитиною.
— У нас в Чернівцях нікого нема, хто б міг залишитися з Анною. І в дитячий садок вона поки не ходить. Тому міняємося на роботі. Треба ж якось виживати. Я почала працювати, коли почула, що відмінять виплати вимушеним переселенцям, але з дитиною це робити складно. Нам кажуть, що за два роки ми мали стати на ноги, але після пережитого важко це робити. Раніше у мене було довге волосся, але коли ми сюди приїхали, то я сама постраглася майже під нуль. Тяжко психологічно відходити від того, що ми пережили в окупації.
