За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Василь Ферштей захопився спортом під час навчання у Прикарпатському спортивно-військовому ліцеї. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
"У нашого Васі були дві слабкості в житті — його дівчина Таня і спорт, яким він жив. У кімнаті є гиря, яку він просто міг, ідучи, підіймати. Не було гирі — міг взяти мене на плечі й присідати", — розповідає сестра полеглого воїна Аліна Ферштей.
Василь Ферштей зі своєю дівчиною Танею. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
Займатися улюбленою справою Василь Ферштей продовжив і після вступу до Національної академії НГУ в Києві.
"Він дуже часто їздив на змагання з Василем Вірастюком та іншими стронгменами. Вірастюк рідко когось підтримував, а на всіх змаганнях, де був брат, завжди казав: "Васю, давай, я в тебе вірю". І видно, як наш Вася кайфував від процесу. В нього — купа медалей. У "качалці" він, можна сказати, виріс", — каже Аліна Ферштей.
Василь Ферштей (перший ліворуч) та Василь Вірастюк (другий праворуч). Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
"Ці два тижні були найщасливішими в моєму житті"
З 2019 року Василь навчався на спеціальності "державна безпека". Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, продовжив здобувати освіту на Львівщині. Згодом — місяць навчань у Великій Британії. Коли боєць повернувся з-за кордону, зателефонував матері в Німеччину.
Василь Ферштей навчався на спеціальності “державна безпека”. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
"Василь сказав: "Мамусю, я — вдома і чогось добренького хочу". Спитав, що я готувала того дня дідусеві, якого доглядала у Німеччині. Каже: "Тебе немає вдома і немає кому мені щось смачненьке приготувати". І я подумала: я ж не у в'язниці. Зібрала речі, взяла паспорт і поїхала додому. Я побула з ним два тижні й вони, напевно, були найщасливішими у моєму житті", — розповідає матір полеглого воїна.
Матір полеглого воїна Уляна Ферштей. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Завзятий, сильний, ідейний командир
Василю Ферштею подобалася військова справа. Його сестра Аліна пригадує, що брат "кайфував" від зброї та часто говорив про неї. Коли приїжджав додому, то не виходив у військовій формі та не вихвалявся своїм званням, бо був стриманим, скромним і не любив пафосу.
"Він не пив і не палив, бо — режим та армія. Василь був добрим і вихованим. Це була золота дитина. Не можу повірити, що його вже не буде ніколи, що він не обійме і не скаже: "Мамусю, яка ти маленька". Він завжди так казав, бо був високим, здоровим хлопцем", — говорить матір Василя Уляна
Василь Ферштей з мамою Уляною. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
Аліна Ферштей пригадує: брат ніколи не розповідав нікому, що був командиром взводу та мав у підпорядкуванні понад два десятки людей. Попри молоді роки, каже сестра, він був ідейним командиром і за ним йшли інші.
"Василь був завзятим та сильним. Коли він мав їхати на війну, ми переживали. Брат казав твердо: "Там — мої хлопці, я їх не покину". Василь був відповідальним і сильно за них переймався. Знаю, що дуже багато бійців перейшли у розвідку, бо командиром там був Вася. Його побратим на позивний Ворона казав своїм батькам: "Прийшов молодий пацанюра, але такий класний", — переповідає Аліна Ферштей.
Василь Ферштей з сестрою Аліною. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
"Я — військовий і маю захищати державу"
У вересні 2023 року до Василя Ферштея зателефонував командир 5 батальйону 14 штурмової бригади "Червона Калина" і спитав, чи готовий він захищати країну.
"Він сказав: "У мене немає інакшого вибору". Брат не уявляв, щоб "орки" перемогли. Завжди говорив: "Що я скажу своїм дітям, коли вони спитають, де я був під час війни? Ховався? Боявся? Я не зможу так. Я — військовий і маю захищати державу", — пригадує Аліна Ферштей.
Командир взводу розвідки Василь Ферштей. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
8 жовтня 2023 року боєць вирушив в зону бойових дій в Запорізьку область. Його матір Уляна Ферштей каже: під час прощання на залізничному вокзалі востаннє бачила свого сина.
"Це був останній вечір, коли я його взагалі бачила, бо мертвим я Василя не бачила. Лише труну і все. Ніколи не забуду той погляд, коли син зайшов у вагон. Він дивився на мене з таким благанням. Я відчувала це і воно мучить мене. Дотепер відчуваю той погляд", — говорить жінка.
Родина Ферштеїв під час прощання з Василем на залізничному вокзалі. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
12 жовтня 2023 року Василь Ферштей разом з побратимами вирушив на бойове завдання.
"Хлопці були стривожені. Дехто телефонував до родичів і попрощався. Наш Вася подзвонив татові й фактично попрощався. Зателефонував своїй дівчині й сказав: "Живи, незважаючи ні на що. Що б зі мною не трапилося, я тебе прошу, щоб ти жила". Я просила, щоб брат мені поклявся, що повернеться живим. Він поклявся. Але, на жаль, не повернувся", — каже сестра полеглого воїна Аліна Ферштей.
Командир взводу розвідки Василь Ферштей. Фото: Суспільному надала Аліна Ферштей
Останній бій Василя Ферштея
Пізніше побратими розповіли родині Ферштеїв про першу й останню битву Василя.
"Вони були найближче до "орків". Вийшли на позиції, пів години буквально — і до них з трьох сторін під'їхали п'ять БМДБойова машина десанту — узагальнена назва бойової техніки, бойова броньована гусенична машина, яка десантується парашутним, парашутно-реактивним або посадковим способом з російським десантом. Росіяни взяли чотири позиції в кільце і, як казали хлопці, "крили" там всім. Зі слів побратимів, щонайменше дві години тривав стрілецький бій. У Васі були накладені два турнікети — на руці та нозі. І ще в нього було наскрізне поранення у живіт", — переказує розповіді бійців Аліна Ферштей.
Матір та сестра полегого воїна — Уляна та Аліна Фертшей. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
За її словами, після бойового завдання брат перестав виходити на зв'язок. Тоді Аліна Ферштей зателефонувала до його побратимів і попросила розповісти правду. Сестра Василя каже: вони спочатку не хотіли говорити, але зрештою повідомили, що її брата вже немає.
Після цього Аліна з батьком вирішили поїхати у Запоріжжя, щоб знайти та забрати тіло Василя додому. Зі слів жінки, вони пробули там три тижні. Розтин тіла проводили у Запоріжжі.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"На впізнанні нам було тяжко впізнати Василя. У нього була бородавка на пальці лівої руки та шрам на правій нозі. Тіло пролежало місяць на полі. Нам показали руку і це був жах. Те, що ми пережили з батьком там, я не бажаю пережити навіть найгіршому ворогу. Я впевнена на тисячу відсотків, що в мене гіршого в житті не буде, ніж тоді, коли ми з батьком були в морзі", — розповідає Аліна Ферштей.
Ідентифікувати Василя вдалося за допомогою ДНК-експертизи.
"Серце підказувало, може, це — душа мого сина"
10 листопада 2023 року Василя Ферштея поховали в рідному селі Стриганці. Після похорону на могилі сина батьки знайшли маленьке кошеня. Його забрали додому і назвали Васею.
Уляна Ферштей з кошеням Васею. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Серце підказувало, може, це — душа мого сина. Я мусила його забрати додому. Це — моя терапія. Якби не він і ще один кіт Амур, не знаю, як би впоралася. Серце не може прийняти, що мого сина вже немає, що він ніколи не прийде. Я так чекаю його вдома. Моє серце й душа вже там, на цвинтарі, разом з ним. Залишилося лиш моє тіло. Я не знаю, як нам жити з цією втратою", — говорить Уляна Ферштей.
Кошеня, яке знайшли на цвинтарі, назвали на честь полеглого Василя Ферштея. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Не відкриваємо рюкзак, щоб зберегти його запах"
Матір полеглого Василя Ферштея каже: щодня приходить до шафи з його речами та до рюкзака, який передали із Запоріжжя.
"У рюкзаку — його одяг, навушники, зарядки, косметичка. Ми не чіпаємо нічого. Не відкриваємо рюкзак тільки тому, що там — його запах. Ми намагаємося якомога довше зберегти цей запах", — каже Аліна Ферштей.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
За її словами, брат планував одружитися зі своєю дівчиною Тетяною у березні 2024 року. Василь мріяв побудувати власний будинок, в якому б виховував дітей.
Його сестра Аліна Ферштей зареєструвала петицію на сайті президента про присвоєння Василю звання "Герой України". Жінка каже, що зібрали вже необхідні 25 тисяч голосів для розгляду.
Сестра полеглого розвідника Аліна Ферштей. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
"Я намагаюся робити все, щоб пам'ять про мого брата жила вічно. Якщо дадуть звання "Герой України", нам не треба грошей. Ми хочемо, щоб цей значок був на могилі, щоб у громаді був свій герой. Василь для нас — все одно герой. Але ми хочемо, щоб його знали наступні покоління, бо він був хоробрим, сильним, ідейним командиром", — говорить Аліна Ферштей.
Матір полеглого військового Уляна Ферштей поблизу могили сина. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Івано-Франківська обласна рада посмертно нагородила Василя Ферштея медаллю "Лицар бойового чину". У військовій частині посмертно підвищили його звання до старшого лейтенанта.
