З повномасштабною війною, а точніше, з часу, коли градус об'єднання поступово пішов на спад, хейту в соцмережах стало відчутно більше. І я зараз не просто про висловлення незгоди, іншої думки, а саме про знецінення, агресію і нападки. Це не тому, що злих людей раптом стало більше.
А тому, що стало більше напруження, а про його екологічні способи переробки – відомо одиницям. Людська психіка не вміє довго витримувати напруження, воно накопичується і рано чи пізно шукає місце зливу, а соцмережі – ідеальний для цього варіант.
Цікаво, що хейтер вкрай рідко ненавидить конкретну людину. Частіше він ненавидить свій стан, але, можливо, навіть не усвідомлює цього. Його психіка робить хитру річ: виносить внутрішнє невдоволення на зовнішній об'єкт. Тобто, шукає, хто стане «винним» у тому, що хейтеру страшно, болісно, соромно чи порожньо.
Психологи називають це проекцією – робота захисних механізмів, передбачає перекладання людиною власного невдовлення і страхів на інших. Тобто, те, що людина не здатна витримати в собі, вона передає комусь. А оскільки у соціальних мережах акаунти часто закриті і не містять ні фото, ні особистих даних, такий злив негативу на інших абсолютно безпечний.
Є ще один важливий момент, про який точно варто сказати, – це відчуття ілюзорної сили, ілюзорної всемогутності. Хейтер в реальному житті може бути вразливим, покірним, боятися проявлення своїх реакцій, не мати права голосу, і раптом, в соцмережі, він відчуває владу і контроль над іншими. Так працює компенсаторика. Довго терпів власну нікчемність, а коли напруження вже неможливо було витримувати, пішов у коментарі і там його “злив”. І тут ми знову повертаємось до твердження про те, що злісні коментарі – вони не про вас, а скоріше всього, про людину, яка їх пише. У моменті хейтер справді отримує насолоду. Вона пов'язана з полегшенням після спаду напруги. Мозок запам’ятовує цю хвилинну ейфорію і тому цикл повторюється. Але полегшення не тільки тимчасове, а й має свою ціну. Бо що більше людина вивертає невдоволення собою на інших, то менше шансів, що вона коли-небудь відчує чесний контакт із власними почуттями. Людина ніби постійно «вивантажується», але не розуміє масштабів власних проблем.
Кожного разу, коли прилітає хейтерський коментар, варто поставити собі запитання: ця людина зараз хоче діалогу чи розрядки і щоб я стала чи став для неї тим рятівним “контейнером” для зливу? Часто люди запитують, чи відповідати їм на хейт. Я вважаю: якщо на відповідь є ресурс і вона передбачає бажання позначити межу, відповісти можна. Але разово, чітко і коротко. Точно не варто включатися, щоб щось комусь доводити.
І наостанок: в часи, коли люди виснажені, а життєві обставини змінюються ледь не щогодини, варто акцентувати увагу на власному тілі і думках. Не “перевиховувати” хейтерів, не встрявати в безкінечні суперечки у фейсбуках, і не доводити правоту до хрипоти. Краще витратити залишки ресурсу на власну емоційну діагностику. Запитати себе: що саме я зараз відчуваю? Як я можу себе підтримати? Що забирає мої сили, а що навпаки?
Велика війна принесла нам сотні викликів, але разом з тим, вона підштовхнула мільйони людей до самопізнання. Дихальні практики, когнітивне заземлення, робота з негативними переконаннями, через просвітницькі подкасти, терапію, ретрити…Зараз саме час зазирнути в океан своїх емоцій і відчуттів, а не підживлювати чиїсь калюжі.
Олена Берестенко, практичний психолог
(сторінка в Instagram)
