За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Вінниця
Наразі Олена відреставрувала три будинки, ще стільки ж — у процесі. Ремонтує їх, аби своїм прикладом надихати інших не відмовлятися від спадку. Понад два роки тому почалося усе з будинку прабабусі. У ньому ніхто не жив майже 20 років. Стіни посунулися, вікна зогнили. Тут жінка і зіштовхнулася з першими труднощами: для ремонтних робіт треба використовувати природні матеріали (глину, пісок, кізяки), а як із ними працювати — не знала.
“Важко, бо, по-перше, мало хто вже знає технологію будівництва саме замісу тієї глини. Ми стараємося все робити так, як воно було з самого початку. Але з кожним роком все важче це стає робити. Тому це найважча проблема: ніхто не знає, як було колись. Ми намагаємося відпитувати, хто може якоюсь порадою допомогти, записати, щоб надалі вже можна було робити без таких проблем. Важко те, що глина завжди “дихає”, і вона постійно тріщить. Її постійно треба підмащувати. Ось це найбільший мінус. Але при цьому всьому є плюс: глина діє як термос. Тобто тут, якщо гарно нагріти цей будинок, то він дуже гарно тримає тепло. Так само влітку — тут завжди прохолодно”, — розповіла Олена Присяжнюк.
Фото: Суспільне Вінниця
Нині у будинку прабабусі — колекція вишитих сорочок, весільні віночки, посуд. Кімнати прикрашені рушниками та тканими килимами. Щось Олена купувала, а щось надсилали люди, яким сподобалося її починання.
Завершивши у цій хаті ремонт, жінка взялася за сусідню. Там розібрала грубку, об’єднавши в одну дві менші кімнати. Так змогла поставити великий стіл, аби проводити різні майстер-класи.
“Моя душа була змішана з глиною і живе тепер у кожній хатині. Тому я роблю так, як відчуває моє серце. Я не видумую десь фото з пінтересту і хочу повторити подібне. Я хочу зробити абсолютно щось нове та унікальне”, — сказала Олена.
Фото: Суспільне Вінниця
Хату через дорогу жінка розмальована квітами. Мріяла купити саме її, але бабуся переконала спершу відреставрувати власну, а вже потім братися за інші.
“Думка про цю хатину не відпускала. Пройшло, напевно, півтора, майже два роки, і я все-таки повернулася до цієї хатини й придбала її. Дуже символічна хатина. Думки починалися з неї, а роботи — ні. Тому я рада, що вона у мене є. Тут зовсім інше планування, ніж в інших хатинах. Тим вона і цікава”.
Фото: Суспільне Вінниця
Усередині будинку стіни та піч теж у квіткових орнаментах. Оздоблювати хату допомагала дівчина з Вінниці на псевдо “Мальва”.
Фото: Суспільне Вінниця
Після ремонтних робіт Олена береться за умеблювання осель. Знайти ліжка, дивани, столи чи стільці — не так вже й легко, розповіла жінка. Вона шукає оголошення або ж розпитує у місцевих жителів.
“Мало людей розуміють цінність таких речей. Давним-давно такі речі вже попалили. Зазвичай вони не вартують дорого. Їх хочуть продати, бо вони їм заважають. Усі хочуть замінити такі дерев’яні меблі ручної роботи на меблі з ДСП, пресованого паперу”.
Фото: Суспільне Вінниця
Олені завжди допомагають “дідик”, як його називає, та бабуся. Разом з ними мурує, фарбує та лакує. Першими кроками реставрації прабабусиної хати поділилася у соцмережах. Не чекала, що така тематика стане цікавою для інших користувачів. Тому, коли вони почали розповідати, як Олена їх надихає, вона почала вести блог, щоб пропагувати українське.
“Я почала дуже багато пропагувати українську культуру. Я давно це роблю, але не на загал. А тут, розуміючи свою силу, силу інстаграму, починаю все пропагувати на велику кількість людей, і я розумію, що це працює. Люди починають брати з мене приклад, реставрують будинки своїх дідусів, прабабусь, які залишилися їм у спадок. Вони їх не продають”.
Фото: Суспільне Вінниця
Наразі тривають ремонтні роботи в інших куплених будинках. Тут мурують грубки, лагодять підлогу. Згодом в усіх шістьох будинках Олена планує проводити етнографічні заходи.
