За інформацією: Суспільне Чернівці.
Колаж: Суспільне Чернівці
Відстоювали права жінок на працю та освіту, утверджували здобутки жінок у своїх творах та власним прикладом впливали на репрезентацію жінок у суспільстві. Це в різний час і в різних сферах робили Ольга Гузар, Сіді Таль, Ольга Кобилянська, Ірина Вільде та Августа Кохановська.
До Міжнародного дня боротьби за права жінок розповідаємо про непересічних буковинок, які змінювали середовище навколо.
Сіді Таль
Чернівецька єврейка Сореле Біркенталь, яка взяла сценічне ім'я Сіді Таль, стала найвідомішою єврейською артисткою в СРСР. Сіді народилась у небагатій родині пекаря, з дитинства проявляла артистичні здібності, а вже з 14 років виступала у театральній трупі.
До Другої світової війни артистка виступала на сценах Бухаресту та Ясс, але через антиєврейські настрої в Європі переїхала до Кишинева, а під час війни її евакуювали до Ташкента.
Тоді вона працювала на Узбецькій кіностудії, озвучуючи кінофільми, потім у складі театральної бригади дала понад тисячу концертів, зокрема для пацієнтів шпиталів та бійців, які їхали на фронт. У той час Сіді Таль виконувала не лише єврейські народні пісні, але й грузинські та узбецькі.
Після закінчення Другої світової війни Сіді Таль повернулася до Чернівців, які вже стали радянськими. Артистка виступала у місцевій філармонії, грала у жанрі "травесті" та виконувала номери на їдиші. За один вечір на сцені Сіді Таль могла перевтілитися з Чарлі Чапліна у хлопчика-сироту чи повію, або у згорьовану матір, яка втратила синів на війні.
Сіді Таль в образі Чарлі Чапліна.
Артистка і грала ролі, і співала — її виступи були на межі театру та естради. Квитки на виступи Сіді Таль розкуповували миттєво, а чернівецькі євреї переповідали одне одному те, що побачили на виступах артистки.
Уперше я побачив Сіді Львівну на сцені в моїх рідних Чернівцях 1946 року. З першого поклону вона буквально заворожувала публіку. Сіді Львівна співала єврейською мовою, й хоча я не знав цієї мови, я розумів усе – настільки живим, образним було її виконання, — Дмитро Гнатюк.
Коли після 50-х років влада у всьому Радянському союзі почала закривати єврейські театри, від театральної трупи Сіді Таль залишилося лише двоє артистів. Але їм дозволили виступати і гастролювати у країнах Радянського союзу.
Сіді Таль до кінця життя виступала мовою їдиш у філармонії Чернівців.
Ольга Гузар
Жінки не вміють читати та писати, не мають можливості навчатися, бо весь час витрачають на хатню роботу. Так було на Буковині ще сто років тому. Це змінила чернівчанка Ольга Гузар.
Вона народилася у Відні, та у 1909 році разом із чоловіком переїздить до Чернівців.
З 1920-х років Ольга бере участь у жіночих організаціях, декілька років очолює "Жіночу громаду Буковини". Разом з активістками жіночих об'єднань Ольга Гузар майже щоліта проводила курси для неписьменних дівчат. Також були курси "Рахункового діловодства" і крою та шиття, щоб жінки могли здобути якусь професію та заробляти власні гроші. Також стараннями жінок у Чернівцях в 1925 році відкрили першу "захоронку" — дитячий садок, де матері могли залишити дітей, щоб мати змогу працювати.
Ольга Гузар та Ольга Кобилянська у 1927 році. Фото: Літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської
У той час більш заможні жінки, як і Ольга Гузар, організовували благодійні заходи, вечорниці, чайні вечори, а гроші, отримані на таких заходах, спрямовували на навчання жінок та потреби греко-католицької церкви. Одним із проєктів Ольги Гузар була "Лікарська порадня". Це була медична консультація, де працювали місцеві лікарі, які безплатно давали медичні поради для незаможних пацієнтів.
Окрім того, Ольга Гузар боролася за права жінок, зокрема мала колонку у газеті "Час", була організаторкою жіночого з'їзду в Чернівцях, а також виступила на міжнародному жіночому конгресі у Бухаресті, де французькою мовою розповіла про проблеми буковинців у Румунському королівстві — закриття українських шкіл на Буковині та заборону говорити українською мовою.
Чоловік Ольги Гузар Володимир.
Ольга Гузар застала панування на Буковині й австрійської, і румунської, і радянської влади. Усі вони не сприяли тому, щоб українці вчилися українською мовою, а жінки з незаможних сімей могли отримати професію. Через проукраїнську позицію та ніби-то співпрацю з комуністами румуни вислали Ольгу Гузар у в'язницю на півдні Румунії. Жінку випустили у 1944 році, коли Буковина вже стала радянською. Наймолодшого сина Ольги вислали до Сибіру за зв'язок з ОУН, а 57-річну Ольгу заарештовує НКВС. Під час допитів вона зізналась про свою участь в "Жіночій громаді" та в тому, що друкувала націоналістичні листівки.
Поки Ольга була у в'язниці, радянські військові зайняли віллу її родини на вулиці Федьковича. Чоловіку Ольги Гузар виділили кімнату у напівпідвальному приміщенні, яка до цього використовувалася як пральня. Там Володимир Гузар повісився. У 1945 році через нелюдські умови у тюрмі та виснажливі допити загинула Ольга Гузар, у її справі написали, що від серцевої вади. Досі невідоме місце її поховання.
Августа Кохановська
Чернівчанка, яка навчалась малярства у Відні, товаришувала з Ольгою Кобилянською та малювала гуцулів.
Все це про Августу Кохановську, яка народилася 1868 року у сім’ї польського походження в Садгорі.
Батько художниці деякий час працював повітовим старостою у румунському місті Кимполунг (Південна Буковина). Саме там Августа познайомилась з Кобилянською, яка пізніше називатиме її своєю найкращою приятелькою. Перші уроки малювання дівчина брала у відомих польських художників, а у 1894 році вона вступила до Віденської академії мистецтв, де навчалась 5 років.
Вікіпедія Багаторічну дружбу з Кобилянською Августа підтримувала у листуваннях. Кохановська стала першою ілюстраторкою її творів, також малювала ілюстрації до творів Івана Франка, Івана Нечуя-Левицького та Сидора Воробкевича Книга з творами Кобилянської з ілюстраціями Кохановської
Виставка мисливства у Відні 1910 року принесла Августі Кохановській славу. Журі відзначило художницю дипломом, а архікнязь Кароль-Франц Йозеф подарував їй брошку. Її живописи сповнені естетикою українського побуту, вона часто зображала буковинську архітектуру та гуцулів.
Музей українського живопису У Чернівецькому художньому музеї збереглися її картини “Хлопець у народному вбранні”, “Гуцул з палицею”, “Гуцулка з конем”, “Гуцульська пара”, а також “Пейзаж з капличкою” та “Біля криниці”
Художниця провела останні роки життя у скруті. Вона померла у монастирській лікарні в польському місті Торунь, але невідомо, де вона похована. Тепер оригінали картин Августи можна побачити у літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської та у художньому музеї Чернівців. Деякі картини перебувають у приватних колекціях.
