За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: колаж Суспільне Чернігів
Роман Сергія Сингаївського "Дорога на Асмару" є одним зі зразків української романістики доби незалежності. Це епічний твір, дія якого ґрунтується на реальних подіях, свідком яких автор став, будучи військовим перекладачем у 1984–1987 роках в Ефіопії під час війни за незалежність Еритреї.
Така рекомендація до прочитання від докторки педагогічних наук, професорки кафедри української мови та літератури НУЧК імені Т.Г. Шевченка Ольги Лілік.
Головний герой твору Андрій Волинський, українець, перекладач транспортного загону (питання щодо його ототожнення з автором роману залишається відкритим), опиняється в епіцентрі подій, в умовах війни й голоду, спричиненого стихійним лихом, але підтримуваного радянською владою.
Фактично в цій сюжетній лінії роману йдеться про геноцид як стратегію державотворення, шлях побудови соціалістичного майбутнього. Вона дає змогу провести паралелі з політикою більшовиків в Україні 1932-33 років, коли хліб стає найголовнішою зброєю режиму з непокірними, а також вчергове переконатися в незмінності тактик і технологій, що застосовуються радянськими (російськими) політиками й військовими для досягнення цілей.
Друга, сучасна лінія роману тісно переплетена з першою. Її дія відбувається у 2012 році в Україні напередодні революції Гідності, а головні герої – 25-ти літні ровесники незалежності, які багато чого не знають про життя своїх пращурів, і їм доводиться відкривати ці сторінки минулого, а потім вирішувати, як жити з цим далі.
Зокрема головний герой – київський архітектор Микита Нефьодов дізнається про сімейну таємницю, яка змінює його життя. Ця сюжетна лінія фактично про пошук людиною свого життєвого шляху, про важливість і необхідність вибору, який визначає нашу подальшу долю.
Роман Сергія Сингаївського "Дорога на Асмару" — це книга, що потребує осмислення й роздумів. Ця книга дає змогу дізнатися, як живуть народи, про які ви нічого не знаєте або чули краєм вуха. Це своєрідна мандрівка в інший світ, з можливістю чути мову, засвоювати нові слова, відчувати запахи й звуки, мокнути під дощем і страждати від спраги.
З-поміж особливостей роману – медитативна неспішність оповіді, реалістична смаковитість деталей і неоднозначність життєвих драм героїв. Варто також наголосити, що автор не лише сам розмірковує над причинами й сутністю такого явища, як голодомор, а й знайомить читачів з авторами, що глибоко досліджували це питання, називає їхні праці.
Роман Сергія Сингаївського "Дорога на Асмару" вартий прочитання для конструктивних рефлексій над нашою минувшиною і сьогоденням, а також для розширення уявлення про культуру й побут інших народів.
