Під час розкопок скіфського кургану на Чигиринщині науковці разом зі студентами знайшли людські скелети, кераміку та предмети побуту.
Артефакти вже відправили на лабораторні дослідження.
Кістки, знайдені під час Скіфської Правобережної експедиції. Суспільне Черкаси/Оксана Швед
Як відбуваються розкопки та що потім роблять зі знахідками — Суспільному розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри археології та директор центру дослідження пам’яток археології Черкаського національного університету Андрій Касян.
Що досліджувала цього разу Скіфська Правобережна археологічна експедиція? Чому обрали саме Чигиринщину?
Для скіфологів Черкащина цікава тим, тому що в нас є не одне городище і не один курганний комплекс. Взагалі Черкащина багата на археологічні пам’ятки. Відомим серед знавців є Мотронинське городище, а навколо нього — так зване Потясминське.
Там є сліди існування доволі потужного племінного об’єднання. Але найбільшу увагу ми присвятили саме курганній групі на околиці Медведівки.
Скіфські кургани — це типове явище для центральної України, зокрема, для Черкаської області?
Звичайно, вони типові не тільки для Черкащини. Кургани — це річ загальноприйнята, вони також є у Криму. Це, по суті, аналоги пірамід. Люди в давнину вірили в життя після смерті і коли хоронили своїх небіжчиків, то будували їм склепіння.
Один із курганів був побудований на зразок землянки. Також у нашому регіоні скіфи могли будувати кургани з дерну, зазвичай, у низинах річок, де була потужна трава. Такий курган дуже міцний, з переплетеним корінням. Вони фактично різали дерн прямокутної форми і складали з нього курган. Він тримався краще, ніж просто насипаний землею.
Курган робили високим, щоб могилу можна було бачити. Чим знатніша була людина — тим більша могила. Це дуже давня традиція.
Але піраміди зберігаються у своїй природній висоті, тому що вони складені з каменів, а кургани, особливо в нинішній час, починають зникати. Бо ті кургани, на яких немає пам’ятних чи охоронних знаків, продовжують розорювати. Наприклад, по дорозі від Черкас до Чигирина багато курганів були спеціально розкопані в процесі меліорації.
А є кургани, на яких є пам’ятні знаки — їх не можна розорювати.
Чи лишились на Черкащині нині кургани, не розграбовані чорними археологами?
Уже можна складати список легенд про скіфське золото і кургани. Тому скіфські кургани грабували не лише сучасні чорні археологи. Першими це робили ті, хто їх насипав.
Далі грабували ще й наступні покоління, бо всі знали, що в тому кургані щось може бути. Тобто їх грабували дуже багато разів.
При розкопках ми дуже часто бачимо грабіжницькі ходи. І під час цієї експедиції теж розкопали курган, до якого йшов грабіжницький хід. Просто прорили невелику печеру до самого поховання, пограбували її, засипали — і курган собі стоїть. Зовні нібито він залишився, але був пограбований. Знайти курган, який не пограбували, малоймовірно. Може, випадково залишився.
Що ж тоді залишається після пограбувань цих курганів? Що ви досліджуєте, коли проходите зі своїми студентами на розкопки?
Наше завдання — навчити студентів. Ці розкопки були дуже цікавими, тому що ми почали фактично “з нуля”, попри те, що експедиція діяла вже кілька тижнів до того, як ми туди заїхали.
Там були наші колеги з іншого університету. Ми почали абсолютно новий, доволі цікавий об’єкт. І важливо, що студенти побачили весь процес, починаючи від розчищення самого місця, підготовки, визначення, розбивки на квадрати.
Об’єкт, який довелось копати нашим студентам, — це курган епохи Бронзи, який скіфи обкопали ровом, досипали і зробили там впускне поховання скіфського вождя. Але паралельно там було ще понад десять поховань цього періоду.
Андрій Касян. Суспільне Черкаси
Ви знайшли понад десять людських скелетів. Коли ви їх дістаєте із землі, як ви дізнаєтеся, кому належали ці рештки, якого вони періоду?
Типологію того чи іншого поховання найпростіше визначити за інвентарем. Якщо там буде горщик скіфського часу — значить, це скіфський період. Якщо це був якийсь знатний скіф, воїн, воєначальник, то з ним ховали навіть слуг і коня. Якщо там буде горщик більш давній, наприклад, ямної культури, — то це поховання ямного часу.
Детальнішим, звісно, є радіовуглецевий з та інші аналізи, які проводять у лабораторіях, щоб точніше визначити вік.
Що далі відбувається зі знахідками?
Скелет розчищають, фотографують, заміряють. Усе записується, замальовується, фіксується і далі — вибирається. А тоді вже матеріал, який більш-менш уцілів, можна брати на аналіз, а потім — уже дослідження антропологів.
Безпосередньо на полі, якщо студенти себе зарекомендували добре, їх допускають до таких, скажімо так, тендітних і важливих робіт, як розчищення скелета та його фіксація.
Дослідження артефактів, які розкопують під час експедиції, здійснює лаборант археологічного кабінету ЧНУ Василь Лук’яниця. Він брав участь у Скіфській Правобережній археологічній експедиції.
Пане Василю, розкажіть про артефакти, які ви дістали під час розкопок?
Більша частина знайдених фрагментів кераміки походить із рову скіфського часу навколо кургану. Скіфи після того, як здійснили поховання, проводили поминальний обід, відомий як Тризна, а рештки цього обіду скидали в рів, розкидали фактично по всій його довжині — і кістки тварин, м’ясо, яких їли, і уламки амфори, з якої пили вино.
У скіфському рові ми побачили фрагменти античної кераміки, яка походила або з материкової Греції, з Балкан, або з полісів Північного Причорномор’я, грецьких колоній, які існували в цей час. Із ними скіфи, очевидно, вели торгівлю.
Як визначаєте, якого періоду уламки?
За формою, за керамічним тістом із глини, з якої вони робили домішки, за кольором, тому що по-різному випалювалася кераміка. І зрештою, за орнаментом, якщо він присутній, тому що в різних культурах був різний орнамент.
Знайдена нами кераміка виготовлялася на гончарному колі. А оскільки ані скіфи, ані землеробське населення в цей період ще не володіли технологією виготовлення такої кераміки, то робимо висновок, що це кераміка з античних центрів. І інший колір — через кращий випал.
Що далі відбувається з уламками: як ви їх досліджуєте, як потім зберігаєте?
У ході польового дослідження всі знайдені фрагменти групують, щоб потім можна було чітко зрозуміти звідки вони, провести статистику і, зрештою, прошифрувати їх. Після такого первинного сортування цю кераміку промивають, тому що вона лежала в землі багато тисячоліть.
Тут є певна специфіка, тому що різна глина, керамічне тісто по-різному реагує на воду. Дещо необхідно замочувати, особливо якщо накип землі серйозний. Під час первинної обробки щіточкою обережно знімається шар землі. Не можна дуже сильно тиснути на цю кераміку, тому що вона може розлізтися. Хоча гончарна антична кераміка кращої якості, для неї це не так страшно.
Вам траплялося поєднувати фрагменти одного виробу, скажімо, якщо це уламки однієї амфори, для того, щоб мати цілісну картину?
Після того, як ми все прочистимо, розкладемо і зробимо статистичний аналіз, відбувається шифрування кожного фрагменту. На ньому пишеться, де він був знайдений, в якій експедиції, якого року, в якому квадраті, на якій глибині.
Потім можна простежити, який уламок до якого підходить. Цим повинні займатися професійні реставратори, тому що вони проходять спеціальне навчання і складають ці “пазли”.
Далі ці фрагменти зберігаються в університетському фонді чи вони експонуються десь на виставках?
Якщо знахідка репрезентативна, може привернути увагу, якщо вдалося скласти повний горщик чи хоча б частково якусь керамічну форму, то так — вона експонується. Проте більша частина знахідок знаходиться у музейних фондах. До них мають доступ тільки фахівці музейної справи та археологи. В експозицію потрапляє мізерна частка найяскравіших знахідок.
