За інформацією: Суспільне Чернівці.
Михайло Загарія на бойових позиціях. Ксенія Загарія
Змушували на відео говорити "Слава Україні у складі Росії"
Наступного ранку Михайла з побратимами евакуювали в Донецьк, де два тижні тримали у підвалах. Полонених там катували фізично та пропонували підписувати контракт для служби в російській армії.
"Знущалися, били гантелями по спині. Їм було просто весело. Але коли тебе б'ють фізично, ти ще можеш витримати. Якщо розумний, то притиснешся до землі, й буде не так боляче. А коли б'ють струмом, то це вже все… Бувало, скло підмішували в їжу чи жуків якихось кидали, але годували регулярно".
На військовополонених тиснули розмовами про домівку – розповідали, що про них забули, а України не буде. Також знімали відео.
"Казали здаватися. Що Україна вже без електрики – вона "впала" й немає куди повертатися, що "Америка про нас забула". Але це ж "рускі", що вони взагалі можуть знати? Змушували на відео казати фрази типу: "Слава Україні у складі Росії".
За словами Михайла, його рідні не знали про полон – їм сказали, що під час захоплення позицій російськими військовими усі бійці загинули. Згодом на одному з відео з військовополоненими рідні та побратими впізнали Михайла – зробили це по голосу та одягу, бо обличчя бійця закрили мішком.
Військовий Михайло Загарія. Ксенія Загарія
З підвалів Михайла забрали до лікарні представники "Червоного хреста": підлікували та дозволяли читати книги. Допити продовжувалися, але переважно без фізичного насильства. За кілька тижнів чоловік дізнався, що його внесли до списків на обмін, втім двічі відкликали.
"Перед обміном нам казали підписати документ про те, що ми не повернемося на службу. Казали, що дадуть сайт чи канал у Telegram, щоб після обміну я працював на них. Я сказав, щоб не смішили мене – хто на них буде працювати? Він мене й викреслив зі списків на обмін та повернув у палату", – каже Михайло.
Другу пропозицію Михайло теж відхилив, але, коли виникла ймовірність повернення у підвали та переведення до в'язниці, все ж довелося це зробити.
"Для мене підписати ці документи було зрадою країни. Але мене поставили перед вибором: тортури або повернення додому. В мене тоді рани загоїлися і я потрапив у списки на в'язницю. Найбільше мені запам'яталися три пересадки у літаках, а коли побачив синьо-жовту ручку на кордоні, зрозумів – я вдома", – каже чоловік.
Михайло Загарія після обміну (крайній зліва в четвертому ряду). Ксенія Загарія
"Моя війна потроху завершується"
Попри те, що Михайло підписав документи про відмову від служби, вже за понад чотири місяці повернувся на Куп'янський напрямок фронту. Перед цим пройшов реабілітацію в санаторії. Вважає, що рідним було важче пережити перебування чоловіка в полоні через невідомість. Водночас й сам відчуває, що потребує підтримки.
"Навіть, якщо на секунду "закриюся", то завжди поруч є батько чи сестра. Вони вміють відволікати: достатньо одного їхнього дзвінка, щоб зрозуміти – ти не сам й все добре. Заради них потрібно трохи стишитися з війною й побути з рідними", – каже чоловік.
Так після полону Михайла зустрічали односельці. Ксенія Загарія
Зараз Михайло продовжив лікування. Попереду у нього три операції на зубах, бо через побиття у підвалах має пошкоджену кістку щелепи. Також потребує відновлення спини.
"Якщо вдасться вилікуватися, то може ще повернуся до хлопців, але моя війна потроху завершується".
