За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Фото: з архіву Івана Вережака
Заступник командира батальйону 21 окремої механізованої бригади, колишній голова села Котиківка, що на Івано-Франківщині, Іван Вережак отримав нагрудний знак "Срібний хрест" від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Про нагороду, специфіку роботи артилерії та найважче на війні боєць розповів у коментарі Суспільному.
Наказ про відзначення воїна головнокомандувач ЗСУ підписав 27 жовтня 2023 року.
Іван Вережак отримав нагрудний знак “Срібний хрест” від головнокомандувача ЗСУ. Фото: з архіву Івана Вережака
Іван Вережак — родом з Городенки. Він закінчив Прикарпатський національний університет за спеціальністю "інформатика та прикладна математика". Після навчання два роки працював у Великій Британії. У 2015 році Івана Вережака обрали головою села Котиківка.
Іван Вережак у війську. Фото: з архіву Івана Вережака
Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ в Україну, він одним з перших прийшов до місцевого територіального центру комплектування та соціальної підтримки. З літа 2023 року Іван Вережак боронить країну на Лиманському напрямку у складі 21 окремої механізованої бригади.
Іван Вережак боронить країну на Лиманському напрямку у складі 21 окремої механізованої бригади. Фото: з архіву Івана Вережака
"Артилеристом так просто не станеш. Спочатку слід було пройти навчання у Львові. Те, що я добре знаю математику, дуже допомогло. Зараз моє завдання — керувати вогнем і у такий спосіб підтримувати піхоту нашої бригади", — розповідає військовий.
На початку своєї служби Іван Вережак побував на кожній позиції свого підрозділу, вивчаючи місцевість для того, щоб ефективніше завдавати вогневого ураження. Зараз він контролює роботу артилерії, стежить за забезпеченням та визначає, в якій точці лінії фронту є потреба у боєприпасах.
Іван Вережак служить артилеристом. Фото: з архіву Івана Вережака
"Звичайно, ми вражали багато крутих цілей. За ефективністю кожного снаряда важко встежити, бо переважно стріляємо по посадках. Вражали як звичайний особовий склад, так і багатьох командирів. Так само у полон до нас потрапляли росіяни. Але, на мою думку, кожен "орк" — це важлива ціль, бо невідомо, що він може зробити завтра", — пояснює військовослужбовець.
Про найважче на фронті
За словами Івана Вережака, на війні є певний страх, від якого складно абстрагуватися.
"Кожен з нас боїться померти. Кожен тут має власні сім'ї. Завжди є усвідомлення того, що ти вже рік на війні й не можеш бачити, як ростуть власні діти", — говорить боєць.
Вдома на Івана Вережака чекають двоє дітей. Фото: з архіву Івана Вережака
Вдома на Івана Вережака чекає дружина та двоє дітей — 5-річний син та донька, яка цьогоріч закінчуватиме четвертий клас.
"Я бачу їх щодня. Звісно, через відеозв'язок телефоном. Я бачу, як моя дитина дивиться на мене в камеру і хоче обійняти, але не може. Відчуваю, що моєму сину не вистачає тата. Але мене покликав обов'язок. По-іншому не можна було. Я б не зміг інакше", — пояснює Іван Вережак.
"Без креативу на війні нікуди"
Іван Вережак каже: відчуває сприяння війську у тилу.
"У цивільному житті я займався громадським активізмом і після вторгнення побачив, як люди з цієї сфери почали допомагати військовим. Завдяки їм у нас є електростанції EcoFlow, дрони та інші засоби", — каже боєць.
Попри це, додає військовий, на фронті зараз є велика потреба у людях.
"Найцінніший ресурс — це люди. І я знаю, що у цивільному житті ще дуже багато тих, хто може знадобитися у війську. Розумію, чому вони бояться йти воювати. Є страх того, що тебе одразу можуть відправити на "нуль". Але насправді воно не так. Без навчання нікого не скерують на фронт", — говорить Іван Вережак.
Фото: з архіву Івана Вережака
За його словами, у війську дуже потрібні творчі та вигадливі люди.
"Без креативу на війні нікуди. Тут йдеться як про інженерів та створення фортифікаційних споруд, так і про радіоперехоплення. На фронті ти вчишся, адаптуєшся і намагаєшся використати всі засоби, щоб виконати бойове завдання і зберегти своє життя та побратимів", — каже Іван Вережак.
