Микола Лисенко з Черкащини — нащадок поета Тараса Шевченка по брату Йосипу. Свого часу Кобзар хрестив сина Йосипа — прадіда Миколи.
Пан Микола понад тридцять років досліджує родовід знаменитого предка. Інформацію шукає в метричних книгах архіву, розповів він Суспільному.
Живе Микола Лисенко у селі, де Тарас провів своє дитинство. Нині це Шевченкове, тоді ж була Керелівка.
Біля його хати — теж вишневий садочок, як у вірші Кобзаря. Портрети Тараса Шевченка, висять чи не в усіх кімнатах будинку. Подаровані, обрамлені вишитим рушником. Є й маловідомі, наприклад, як ось це фото портрета юного Кобзаря. Оригінал картини знаходиться у Санкт-Петербурзі, у приватній колекції.
Про те, що Микола Лисенко — праправнук славетного поета по родинній лінії брата Йосипа, він знав змалку:
“Коли я почав ходити десь у третій клас, ми почали ходити у музей Тараса Шевченка у нас у селі Шевченкове. Я був ще дитиною, тому до кінця не усвідомлював, що ми нащадки такого роду”.
А через роки зрозумів, що дослідження родоводу Шевченків стане справою його життя:
“Матеріалів було дуже мало, я по крихтах все це збирав. Просив родичів, аби вони мені давали свої сімейні світлини, також просив їхні біографії сімейні”.
Генеалогічне дерево пан Микола створював понад тридцять років. Відшукував інформацію в архіві та по метричних книгах. Воно містить 1 310 імен. Ще двісті Микола Лисенко дослідив після створення родинного дерева і все це – нащадки Тараса Григоровича.
Кожну гілку, яка веде від його братів та сестер, зобразив окремим кольором. Свою – зеленим:
“Це рід Йосипа – рідного брата Тараса Григоровича. Моя бабуся – Шевченко Марія Трохимівна. Далі пішов мій батько, далі я”.
На основі зібраної інформації Микола Лисенко створив два видання книги “Коріння Шевченкового роду”. Сподівається видати й третє. Протягом років йому допомагала дружина Галина Федорівна.
“Коли я побачила його схеми, які були по дев’ять метрів полотна, по сім, то я не могла повірити, що можна таке створити”, – зазначила вона.
Пані Галина зазначила: вони з чоловіком хотіли зацікавити більше людей досліджувати свій родовід. Бо так можна відкрити для себе чимало цікавого.
Серед нащадків Шевченків були різні люди, розповів Микола Лисенко:
“І письменники, і художники, і люди інших професій”.
Дослідник дерева життя працював інженером-механіком. В дитинстві віршував, але за пензля, як його предок, не брався.
“Були відгуки, що ми з ним чимось схожі. Проте мені важко сказати”, – додав він.
Гілка Тараса Шевченка на дереві життя по центру обрамлена жовтим. Вона без паростків. Дітей у поета не було. Втім, його творчий спадок житиме вічно: він нині у розмовах, на стінописах та навіть на військових одностроях.
Фото: Суспільне Черкаси
