В Ірпені відбувся VI Міжнародний фестиваль «Кочур-фест» — подія, присвячена видатному українському перекладачеві, поету й літературознавцю Григорію Кочуру. Про це повідомляє ITV.
Володимир Карплюк, СЕО Товариства «ВІДВАЖНИХ»:
«Велика кількість українських письменників приїжджала до нашого міста саме заради того, щоб доторкнутися до цієї великої людини. І я радий, що нам в місті так відверто пощастило, що він жив тут. І що саме ми сьогодні можемо говорити, що бог українського слова, людина, яка все зробила для розвитку української літератури, українського слова, проживала у нашому місті».
Григорій Кочур був не лише майстром перекладу. Педагог за освітою, він допомагав рости цілій плеяді українських митців. Передавав їм свій досвід, любов до слова й високу перекладацьку культуру.
Марія Кочур, директорка Літературного музею ім. Григорія Кочура, заслужена працівниця культури України:
«Після 15 років відсидки в таборах у нього оця спроможність викладати, передавати свій досвід збереглася і він мріяв про це. Йому дали змогу у спілці письменників проводити семінари перекладачів. За спогадами людей, на ці семінари збігався весь інтелектуально-творчий Київ».
Серед тих, хто часто гостював у будинку Кочурів в Ірпені, переймав досвід видатного українського перекладача — Олег Жупанський. Цього року саме він отримав премію ім. Григорія Кочура за переклад збірки «Сльози Вітчизни» німецького поета Андреаса Гріфіуса. Його він почав перекладати ще на 5 курсі. Частину з віршів показував і Кочуру.
Олег Жупанський, лавреат премії ім. Григорія Кочура, письменник, перекладач:
«Я привіз Кочуру свої переклади. Кажу, Григорій Порфирович ану гляньте свіжим оком. Він прочитав, дав якісь зауваження. Ну і каже, нормальні переклади, а ви знаєте і я перекладав, перекладав цього поета. Кажу, так давайте».
Так і сталося. У додатку до збірки перекладів Олега Жупанського є роботи і Григорія Кочура. Отриману державну премію імені свого товариша та наставника Олег Жупанський планує передати на потреби Збройних Сил України.
Максим Стріха, науковець, перекладач, професор, головний редактор видання:
«Сподіваюся, що Григорій Порфирович з нами і радіє зараз тому, що премія його імені заслужено дісталася перекладачеві, який насправді продовжує його традицію».
Григорій Кочур долучив до перекладацької діяльності й відомого українського письменника Василя Симоненка. Вони часто писали один одному. Ці листи, роками сховані на горищі, свого часу знайшла невістка Григорія Порфировича Марія Кочур. Серед них виявилися неопубліковані раніше вірші Симоненка.
Вони лягли в основу цілої збірки. Один із її упорядників — симоненкознавець Анатолій Ткаченко.
Анатолій Ткаченко, професор кафедри історії української літератури та літературної творчості КНУ ім. Т.Г. Шевченка, упорядник збірки:
«Мені дзвонить Віталій, мій друг, і каже, слухай знайшлися вірші, можливо Симоненка. Ми зв’язалися з пані Марією, я подивився вірші. Дійсно, «Злодій» вже друкований, ще два теж друковані, а 23 — не друковані. Симоненко? Симоненко!»
Тарас Марусик, перекладач, журналіст, громадський діяч, голова ТО перекладачів НСПУ:
«Я думаю, що цей проєкт чудовий! Бо тут не лише неопубліковані вірші Симоненка і очевидно переклади Кочура, але тут є і листування між ними. Я думаю, що це цінна бібліографічна новинка».
Унікальну збірку до шостого «Кочур-фесту» видало Товариство «Відважних» у межах проєкту «Бібліотека “Слова Відважних”».
Володимир Карплюк, СЕО Товариства «ВІДВАЖНИХ»:
«Я думаю, що цей фестиваль увійде в історію. Мені хочеться премію Товариства «ВІДВАЖНИХ» вручити людині, яка точно є глибою українського слова, яка зробила величезний внесок у розвиток українського слова. Це — наш сучасник, людина, яка ось сидить серед нас. Людині, яка доклала свій неймовірний талант, творчість до реалізації цього продукту. Це — Анатолій Ткаченко».
Але листи Симоненка — це не єдині скарби, що віднайшли в кореспонденції Кочура. На основі знайдених матеріалів до літа наступного року видавництво «Основи» планує представити ще одну книгу.
Андрій Вишневський, директор видавництва «Основи»:
«Пані Марія розповіла нам про 5 мішків з-під стріхи, і наразі вже підготовлений цілий корпус листів, частина з них уже видавалася в різних виданнях, але більшість буде опублікована вперше. Це і листування з Ігорем Костецьким, і з Василем Мисиком, і з Надією Суровцовою. Надзвичайно цікавий матеріал».
Нову книгу планують презентувати вже на наступному «Кочур-фесті».
Анна Куценко, керівниця ГО «Центр науково-культурних досліджень»:
«Завдяки перекладачам, завдяки таким збіркам, завдяки таким заходам. Ми маємо можливість говорити про Україну у світі й про світ в Україні українською мовою».
