Розкрито глибинну структуру, яка спричиняє сонячні викиди – саме через них на Землі відбуваються магнітні бурі.
Розкрито глибинну структуру, що спричиняє спалахи на Сонці / фото ua.depositphotos.com
Вчені зробили важливий крок до розуміння природи магнітних бур, виявивши джерело потужних магнітних процесів усередині Сонця. Нове дослідження показало, що так званий “магнітний двигун”, який запускає сонячні спалахи та корональні викиди маси, знаходиться на глибині близько 200 тисяч кілометрів під видимою поверхнею зірки.
Як пише Space.com, мова йде про перехідну зону між внутрішнім радіаційним шаром і зовнішньою конвективною оболонкою Сонця. Цю область називають тахокліною. Саме тут виникають сильні магнітні поля, які потім проявляються на поверхні у вигляді сонячних плям, спалахів і, як наслідок, магнітних бур, що впливають на Землю.
Довгий час вчені сперечалися, де саме формується магнітне поле Сонця – біля поверхні чи глибше. Тепер, завдяки багаторічним спостереженням за коливаннями сонячної поверхні та внутрішніми процесами, отримано прямі докази ключової ролі тахокліни.
Аналіз даних показав, що всередині Сонця формуються обертові потоки плазми, які створюють “малюнок у вигляді метелика”. Він збігається з циклом появи сонячних плям, який триває близько 11 років. Ці плями є зовнішнім проявом магнітної активності, безпосередньо пов’язаної з магнітними бурями.
Також з’ясувалося, що зміни в глибинних шарах Сонця можуть досягати поверхні лише через кілька років. Це означає, що відстеження внутрішніх процесів дозволить заздалегідь розуміти, як розвиватиметься наступний цикл сонячної активності.
Магнітні бурі стане легше прогнозувати – у чому важливість відкриття
Відкриття має практичне значення. Магнітні бурі виникають через викиди заряджених частинок із Сонця і можуть порушувати роботу супутників, зв’язку та енергосистем на Землі. Більш точне розуміння їхньої природи допоможе поліпшити прогнози космічної погоди та знизити потенційні ризики.
Хоча вчені поки що не можуть точно передбачати майбутні магнітні бурі, нове дослідження показує: для цього необхідно враховувати процеси не тільки на поверхні Сонця, але й у його глибинних шарах.
