За інформацією: Суспільне Херсон.
Рушники на деревах, де у перший день окупації загинули тероборонівці, Херсон, 1 березня 2024 року. Фото: Суспільне Херсон
"Під одним з дерев лежав Коля, я його впізнав, я з ним на стрільби їздив. В підвалі ще Грузинський був лікар, і ще двоє — на тому боці. Там до вікна притягнули. Там командир роти казав, що коли він був живий, то кричав – "Хлопці тікайте, тому що я вже не жилець". Вони його хотіли з собою взяти", — говорить чоловік.
Квіти, вінки та свічки, які херсонці принесли до пам’ятного знаку у Бузковому сквері, 1 березня 2024 року. Фото: Суспільне Херсон
"Я зранку бачив, як вони з балки підтягувалися, тероборона. Частина пішла до заправок туди на Полтавську, а частина розосередилися тут, на території ліцею. І потім ми вже бачили з вікон, я тут мешкаю, як вже окупанти почали підтягуватися, стріляли спочатку з території, де ми перебуваємо, а потім вони тут кулемети поставили й почали по хлопцях стріляти", — каже Сергій Коломієць.
Вікторія Бойко — дружина загиблого Сергія Данчука. Розповідає, про те що чоловік у Херсоні не знала, адже їй він казав, ніби перебуває у Миколаєві.
