– Це була мрія ще зі школи. Після 9 класу пішла в військкомат, сказала: «Хочу у вас служити або вступити до військового училища». На той час дівчат не брали. Закінчила 11 класів, вступила у виш. Після закінчення вишу прийшла в на той час ще управління міліції. Кажу: «Хочу у вас працювати». На мене подивилися, ніби: «Ти в своєму розумі?», – розповіла підполковниця поліції ГУ НПУ в Черкаській області Тетяна Бондаренко.
Серед 18 спікерок – жінки, відомі не лише в Черкасах, а й по всій Україні. Це спортсменки, психологині, ветеранки, рідні військових, волонтерки, підприємиці, лікарки, депутатки, громадські діячки, переселенки, блогерки, мисткині та багатодітні матері. Сьогодні в Черкасах провели жіночий форум «Вільна і Незламна», де учасниці ділилися своїм досвідом, викликами та тим, що їх мотивує.
Вже понад 20 років вона служить Українському народу. Спочатку – в складі міліції, а після реформування – в Національній поліції України. Наголошує, для здійснення цієї мрії довелося докласти чимало фізичних й моральних зусиль.
– Тоді, 20 років тому, доводилося ламати стереотипи, що жінкам у міліції не місце, це – чоловіча професія. Так, жінки там були, але на другорядних рядах. Я ж – мала внутрішнє переконання: можу не гірше, ніж чоловіки, – пригадала Тетяна Бондаренко.
Правоохоронниця додала, коли поліцейський стикається з людською бідою, він не може проявляти слабкість. Лише співчувати.
– Радію, що можу надихати молодих хлопців та дівчат, які зараз йдуть служити в поліцію. Продовжую ламати гендерні стереотипи.
Ветеранка «Азову», військовослужбовиця Національної гвардії України Аліна Габурич з дитинства мріяла стати військовослужбовцем. Вона пройшла полон. Зараз працює на посаді штаб-сержанта 3-ї категорії служби соціального супроводу. Допомагає захисникам, які отримали поранення, їхнім сім’ям, сім’ям загиблих та зниклих безвісти.
Як починалася служба Аліни в полку «Азов», про втрату коханого та вихід у полон читайте на «Прочерку».
Аліна Габурич поділилася, що мотивацією в полоні для неї став один випадок.
– Одного разу мене викликав на допит ФСБшник, запитав, звідки я. Намагалася не говорити конкретно. Кажу: «Черкаси». Він відповідає: «Козачка значить». Думаю, знають, приємно.
Насамкінець вона закликала присутніх доєднуватися до акції на підтримку військовополонених.
– Прошу підтримувати жінок, чоловіків, батьків полонених. Це єдине, що ми можемо зробити для людей, які зараз сидять у тюрмах. Яким дали термін, і не зрозуміло, чи будуть вони його сидіти до кінця. А це 15, 25 років, довічне ув’язнення…
За словами заступниці міського голови Черкас Марини Гаркавої, захід організували для того, щоб запрошені гості відчули позитивну енергію, натхнення, знайшли опори, яких зараз потребують.
Юлія Капуш
