За інформацією: Суспільне Вінниця.
На фото військовослужовець ЗСУ Андрій Борисюк
Вінничанин Андрій Борисюк з початку повномасштабного вторгнення добровольцем став на захист України. Брав участь у бойових діях на сході країни. Сьогодні, 2 грудня, бійцю мало б виповнитися 22 роки, проте 27 червня він загинув під час російського обстрілу поблизу населеного пункту Старомайорське на Донеччині.
На фото військовослужовець ЗСУ Андрій Борисюк
Андрій народився 2 грудня 2001 року в селі Подільське на Вінниччині. У родині був молодшим сином. Старший брат Сергій розповідав, що молодшого дуже всі любили.
“Він у мене з манюсінького мужнім був. Змалечку навчився доброти, мужнів і ріс на очах. Андрій з 4 років ходив у підготовчу групу перед школою. Батьки часто на роботі, а я наглядав за молодшим братом. Як і всі хлопці його віку, він дуже любив грати у “войнушку”. Змалечку хотів бути військовим. Дуже хитрим був у грі та ініціативним”, — розповів брат Сергій.
З 2007 року Початок повномасштабного вторгнення навчався у сільській загальноосвітній школі. Після її закінчення юнак вступив до Немирівського професійного ліцею, де за рік опанував фах “електрозварювальника 4 розряду”.
В липні 2020 року Андрій Борисюк вступив на військову службу до частини Т0500 у Чернігові. Там прийняв присягу на вірність українському народові та став командиром відділення взводу охорони. 24 грудня 2021 року був звільнений в запас з військової служби.
На фото військовослужовець ЗСУ Андрій Борисюк
Початок повномасштабного вторгнення
Початок повномасштабного вторгнення братів Сергія та Андрія застав на роботі в Хмельницькій області. Наступного дня вони уже були добровольцями у лавах Збройних Сил України.
Андрій Борисюк був призначений на посаду командира відділення взводу охорони в одній із авіаційних бригад Повітряних Сил ЗСУ.
“Такий молодий, а скільки було в ньому дисципліни, він відмінно знав військовий статут. Постійно працював над собою, вдосконалював свою майстерність, вчив і читав усе про військо. Я поважав цього юнака… дуже поважав за його порядність”, — розповів побратим Руслан.
Через деякий час Андрій разом із підрозділом був відряджений до Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил. Там військові опановували сучасні методи ведення бою, переймали військовий досвід бувалих інструкторів та здобували нові навички з виживання та медицини.
Після отриманої підготовки та пройденого курсу навчань, підрозділ Андрія вирушив боронити Схід України.
Навесні 2023 року Андрій Борисюк ніс бойові чергування на передніх позиціях фронту. Його підрозділ разом із морськими піхотинцями мав стримувати та відбивати ворожі атаки біля одного з населених пунктів на Донецькому напрямку. Тоді, за свої досягнення у військовій службі, Андрій отримав чергове звання “сержант”, а згодом був призначений на посаду головного сержанта взводу.
На фото військовослужовець ЗСУ Андрій Борисюк
У червні українські військові намагалися вже контратакувати окупантів на довірених ділянках фронту. Займали позиції та закріплювалися там. У один із таких днів противник агресивно атакував та вів масований артилерійський обстріл позицій українських захисників поблизу населеного пункту Старомайорське.
Сержант Андрій Борисюк був у авангарді під час ворожого наступу та в якусь мить ворожий снаряд поцілив поруч із ним. Хлопець отримав важкі осколкові поранення несумісні з життям.
“Після першого ж бойового завдання я бачив як він помужнішав, подорослішав, став серйознішим, став спілкуватися по-іншому. Справді, став дорослим… Потім я бачив страх в його очах. Він побачив те, чого б ніхто не хотів бачити, але розумів, яка місія випала на його плечі. Він загинув на бойовому завданні, віддавши життя за Батьківщину як справжній герой. Мама казала, що Хай тебе Бог береже. Якби він був, то такого не допустив би”, — розповів про втрату молодшого брата Сергій.
У Андрія залишилися батьки, старший брат та дівчина Людмила, якій воїн зробив пропозицію. Молодята планували побратися у найближчу відпустку хлопця… 1 липня на кладовищі рідного села бійця поховали.
Андрію було присвоєно чергове військове звання “старший сержант”, на жаль, посмертно. А за відвагу та самовіддачу при виконанні бойових завдань Указом Президента України нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ст.
