Серед таких зразків – берегові протикорабельні комплекси “Бастіон” з ракетами “Онікс”.
Експерти розповіли, яка російська зброя могла залишитися в Сирії після падіння режиму Асада / колаж УНІАН, фото REUTERS, Міноборони РФ
Падіння режиму Башара Асада відкрило перспективи для передачі арсеналів сирійських урядових військ у нові руки. Як зазначають фахівці військового порталу Defence Express, серед техніки та озброєння, яке нещодавно належало урядовим військам, є чимало зразків, які були б цікавими для України.
Серед найцікавіших зразків слід виділити російські берегові протикорабельні комплекси “Бастіон” із ракетами П-800 “Онікс”. Ці системи, доставлені до Сирії у 2013 році, є досить рідкісними, адже Росія експортувала їх лише до В’єтнаму. Отримання цього озброєння дозволило б напрацьовувати методи протидії російським ракетам.
“Можна лише уявити, наскільки рідкісними є наявні у сирійців “Бастіони”, і чому для України було б актуально отримати ці комплекси для вивчення з тим, щоб напрацьовувати нові методи протидії ракетним атакам РФ”, – пише Defence Express.
Крім того, сирійська армія мала у своєму арсеналі оперативно-тактичні ракетні комплекси “Точка-У”, “Ельбрус” та іранські ракети Fateh-110. Сирійські “Точки” могли б бути використані Україною для завдання ударів по ворожих цілях, тоді як іранські ракети становлять інтерес для вивчення технологій задля нейтралізації потенційних загроз.
Як зазначається у публікації, наскільки зараз реально поставити у стрій ЗСУ комплекси “Ельбрус”, – питання дискусійне. Водночас наявні комплекси “Точка У” стали б у нагоді Силам оборони для подальших ракетних ударів по військових об’єктах російських окупантів.
Також сирійська ППО включала зразки, які могли б значно укріпити оборону українського неба. Серед них: 20 пускових установок С-300ПМУ2; до 36 пускових установок С-125-2М “Печора-2М”; неназвана кількість систем С-200, “Бук” та “Бук-М2”.
Ці системи мають як військову, так і дослідницьку цінність, що дозволить розширити знання ЗСУ про протидію російській ППО та авіації.
Крім того, за даними Defence Express, на початок поточного року Сирія загалом мала 184 військових літаки. З них найцікавіші – близько трьох десятків винищувачів МіГ-29, деякі з яких модернізовані до рівня МіГ-29СМ із можливістю застосування ракет “повітря-повітря” Р-77, “повітря-земля” Х-31П, Х-29, а також керованих авіабомб.
Цікаві також до 10 бомбардувальників Су-24МК, що здатні виконувати завдання високої складності. Також у розпорядженні сирійської армії були протичовнові вертольоти Ка-28 і Мі-14, які можуть бути корисними як джерело запчастин.
Окрім того, сирійська армія мала сучасні артилерійські системи: РСЗВ “Ураган” (220 мм) та “Смерч” (300 мм). Боєкомплект до цих систем є дефіцитним на світовому ринку, що підсилює їхню цінність для ЗСУ. Вони могли б ефективно застосовуватися для ударів по тилах російських окупантів.
Однак перспектива отримання цих зразків впирається у низку факторів. Головне питання – з ким у Сирії наразі можна домовлятися. Після падіння режиму Асада країна перебуває у стані хаосу, а доступ до арсеналів можуть отримати різні сили.
Ще один чинник – час. ВПС Ізраїлю вже розпочали завдавати методичних ударів по сирійських військових базах, щоб знищити значні запаси озброєння, які можуть потрапити до ворожих сил.
Таким чином, хоча перспективи отримання сирійської зброї для України й можуть бути реальними, важливо діяти швидко, щоб встигнути скористатися відкритим “вікном можливостей”.
Читайте також:
Росіяни почали встановлювати “антидронові світлофори”: експерти пояснили, що це таке
Стане кроком уперед: експерт назвав зброю, яка зараз необхідна Україні
“Гальмування постачання”: експерт пояснив заяву Саллівана про “нестачу” пілотів для F-16
Падіння режиму Асада в Сирії: наслідки
Після падіння режиму сирійського диктатора Башара Асада правитель РФ Володимир Путін може втратити свої військові бази у Сирії.
Як зазначив американський Інститут вивчення війни, РФ використовувала свою військово-морську базу в Тартусі для проєктування сили в Середземному морі. За допомогою неї Москва загрожувала південному флангу НАТО і пов’язувала свої чорноморські активи із Середземним морем.
За оцінкою аналітиків, втрата російських баз у Сирії, ймовірно, порушить російську логістику, а також її зусилля щодо поповнення запасів та ротацію Африканського корпусу. Особливо удару зазнають операції РФ та проєктування сили в Лівії та країнах Африки на південь від Сахари.
