Учасниці акції розгорнули транспарант біля будівлі Одеської мерії. Фото: Суспільне Одеса
Катерина вдруге долучилась до акції. Каже, сидіти вдома більше не може. На фронті вже майже два роки перебуває її чоловік, а також дядько та двоюрідний брат. Чоловіки побували на найгарячіших напрямках у Харківській, Донецькій та Луганській областях.
"За два роки вже можна було підготувати заміну. Хлопці, дівчата на передовій виснажені. Морально, психологічно це дуже важко. Ми навіть не можемо собі цього уявити", — розповіла жінка.
Катерина під час акції щодо демобілізації у центрі Одеси, 11 лютого 2024 року. Фото: Суспільне Одеса
Щодо демобілізації після 36 місяців, терміни, які зараз є у профільному законопроєкті, Катерина вважає, що має бути градація:
"Почала з'являтись інформація про 36 місяців. Але загалом для всіх. Однак є різниця: перебувати 36 місяців в умовному тилу або на "нулі". Як там вижити стільки часу? Три роки це нікуди не годиться".
У Наталі мобілізували сина. Жінка скаржиться, що він майже не бував вдома, а маленька донечка геть не бачила батька.
"Син майже два роки на війні. Останні півтора — в Авдіївці. Додому приїздив лише на 10 днів. На початку вторгнення у нього народилась донечка. Ось лише раз її бачив", — пояснила жінка.
Наталі з плакатом у руках. Фото: Суспільне Одеса
Учасники акції пройшли Приморським бульваром, Одеса, 11 лютого 2024 року. Фото: Суспільне Одеса
Жінка тримає у руках військову куртку. Фото: Суспільне Одеса
“2 роки я майже не бачу свого батька!” — таке звернення з плакатом тримає у руках хлопчик, акція щодо демобілізації в Одесі, 11 лютого 2024 року. Фото: Суспільне Одеса
