Головний сержант роти 5-ї Слобожанської бригади НГУ на псевдо “Макс”, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас
Сержант на псевдо "Макс" понад вісім місяців керує відділенням Нацгвардії, боронить Україну на Бахмутському напрямку. Коли почалось повномасштабне вторгнення був на Запоріжжі, пів року займався волонтерством, потім пішов до війська. До Дня сержанта розповідаємо історію бійця.
Військовослужбовець на псевдо "Макс" наразі боронить Донеччину. Перед тим зі своїм підрозділом Нацгвардії звільняв населені пункти Харківщини — воював за Балаклею та Ізюм. Потім була Луганщина — Серебрянське лісництво, це була найважча ділянка і тут з побратимами потрапили в оточення.
"Заступили на позицію, і почався штурм. Наші бокові фланги прорвали, а ми попереду залишилися одні. Треба було виходити. Коли виходили, підібрали дорогою двох — "300Військовий жаргон: 300 — поранений, 200 — вбитий.: один в шию був поранений, один в ногу, а хоч ходити міг. 15 кілометрів разом з трьома "трьохсотими", на ношах несли їх. Було важкувато", — пригадує "Макс".
Головний сержант роти 5-ї Слобожанської бригади НГУ на псевдо “Макс”, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас
Сержантський обов'язок, розповідає військовий, слідкувати за зберіганням зброї та боєкомплекту у підрозділах: "У чистоті, в порядку, щоб все було пораховано, правильно складено. Ледачі попадаються, буває, прочистити не хочуть. З розумінням ставимось до кожного. Але якщо треба, то доводиться і покричати, щоб розуміли".
Головний сержант "Макс" несе відповідальність і за підготовку та злагодження побратимів, а ще за бойовий дух:
"За всю роту треба турбуватися. Відповідальність велика за людей, за своїх побратимів: за їхній стан — як вони себе почувають, як вони відносяться до всього. Щоб кожен один одного розумів, прислухався, контролював один одного".
Вдома на військового чекає родина, та він має намір і далі боронити Україну до перемоги.
