За інформацією: Суспільне Вінниця.
Втратив зір, але знайшов себе у гончарстві: історія ветерана війни з Вінниччини. Фото: Суспільне Вінниця
За 4 місяці опанував гончарство 35-річний незрячий ветеран російсько-української війни Іван Шостак. Суспільному розповів працює під наставництвом вінницької мисткині Вікторії Ніколаєвої. Нині у його доробку понад 70 робіт.
Незрячий ветеран російсько-української війни Іван Шостак. Фото: Суспільне Вінниця
Їх брендує власним логотипом.
Логотип Івана Шостака. Фото: Суспільне Вінниця"Ідея логотипа виникла, коли у мене почали виходити якісь гончарні вироби. На ньому є купол, емблема ДШВ, два крила і меч. Також мої ініціали і лозунг "Ніхто крім нас", він підходить, бо ніхто крім нас нашу свободу і незалежність не виборе у цій війні", — сказав Іван Шостак.
"Забуваю про все погане"
Вироби Івана Шостака. Фото: Суспільне Вінниця
Свої вироби продаватиме на благодійній виставці-аукціоні, яка відбудеться у Вінниці цими вихідними, в артросторі "Етночари".
Іван Шостак з Вікторією Ніколаєвою. Фото: Суспільне Вінниця"Я працюю з глиною, так як я не бачу, але бачу руками. Коли працюю з глиною, я морально відпочиваю, забуваю про усе погане, розслабляюся, для мене це така терапія", — розповів Іван.
Іван Шостак з Вікторією Ніколаєвою. Фото: Суспільне Вінниця"У нас тактильне спілкування, це не про "подивися як зробити". Тут требавзяти руки і направити їх. Ваня віддався мені, чув, допомагав, нагамагався повторити", — зазначила Вікторія.
Іван Шостак
Іван Шостак з побратимом. Фото: Іван Шостак
Івану Шостаку 35. До лав ЗСУ, розповідає, вступив 2015. Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді на Донеччині. Після закінчення контракт повернувся до цивільного життя. У серпні 2022 мобілізувався вдруге. Обороняв Україну у складі 77 десантно-штурмової бригади. Під часвиконання бойового завдання на Бахмутському напрямку втратив зір. Окрім гончарства, нині навчається на масажиста.
Мріє відкрити власний масажний кабінет у Вінниці. За вторговані за глиняні вироби гроші хоче придбатимасажний стіл.
"Вони як дикі тварини, які захворіли на сказ"
"Коли почалася повномасштабна на той момент я був одружений, дружина вагітна була. Я не відразу пішов на війну, бо дуже хотів дочекатися народження сина. Після того, як народився син, я пішов по мобілізації і знову потрапив у десантно-штурмовівійська. Нас штурмували. Виходить три групи, доходять одиниці. Із 30, 2-3 дійшло, і всеодно ми їх знищили. Буквально через півгодини знову три групи йдуть. По своїм же, бачуть це і всеодно. Вони здичавілі, так я їх називаю, порівнюю з дикими тваринами, які захворіли на сказ", — розповів Іван.
"З третього вистрілу вони поцілили по мені"
"Одного дня було дуже тихо, без стрільб, ніхто нікуди не йде, не біжить, мене це дуже сильно здивувало, бо постійно щось, десь бахкає. А тут затишок. Я пішов подивитися і побачив, що їх дуже багато збирається і вони готуються до штурму. Побачили вони мене також і з третього вистріла вони поцілили по мені. Якби не засоби захисту — я би тут зараз загинув, дуже близько снаряд був. Тріснув у мене череп, вибило праве око і розрізало ліве, сильна контузія, незрячий", — сказав Іван.
