Спільними зусиллями працівників відділу культури, молоді, спорту та туризму Звенигородської міської ради разом із музейниками впорядковано комплекс братських могил у лісовому урочищі урочище Діброва. До поминальних днів тут провели масштабне прибирання: розчистили територію від підліску, прибрали опале листя, вимили надмогильні плити, а працівники лісового господарства ліквідували сухостій і зарості трави.
Це місце — одна з найтрагічніших сторінок історії краю. Саме тут, у тихому лісі неподалік траси «Звенигородка–Городище», поховані жертви нацистського терору часів Друга світова війна. У період окупації Звенигородки, що тривав із 29 липня 1941 року до 28 січня 1944 року, мирне населення систематично знищувалося каральними органами.
Звенигородщина має кілька місць масових поховань — у Лаптевій Леваді, долині річки Погибної, Хлипнівському лісі, урочищі Губська Дача та Діброві. Саме останнє стало місцем останнього спочинку тисяч людей.
Минуло 84 роки від одного з наймасштабніших злочинів: 17 липня 1942 року в першій братській могилі було розстріляно близько 2000 в’язнів місцевого єврейського гетто. У роки окупації єврейське населення міста, яке не встигло евакуюватися, було примусово зібране в гетто, розташоване в межах тодішніх вулиць Благовісної, В’ячеслава Чорновола та Героїв Небесної Сотні. Сюди ж звозили людей із навколишніх сіл.
У другій братській могилі в серпні 1943 року було страчено близько 200 мирних жителів. У третій — поховані військовополонені, в’язні місцевої тюрми та мешканці сусідніх районів. Імена більшості жертв залишаються невідомими — встановлено лише 66 осіб, чиї прізвища викарбувані на кам’яних плитах. Окремі пам’ятні таблички були встановлені родичами значно пізніше, що свідчить про додаткові поховання навіть у 1944 році.
Особливий біль викликає четверта могила — тут поховані діти, розстріляні у 1942–1943 роках. За свідченнями, окупанти знищували малечу, яка заважала матерям працювати на примусових роботах.
За неповними даними, в урочищі Діброва спочиває близько 3000 осіб.
