19 листопада відзначають свято працівники сільського господарства. Це та галузь, яка годує країну, забезпечує нас продуктами, а промисловість – сировиною.
Сьогодні ми хочемо познайомити вас із ніжинським фермером – Олександром Безпалим, для якого робота на землі – це стиль життя, з колосальною самовіддачею, терпінням та любов’ю до своєї справи. Як вплинула війна на роботу працівників сільського господарства? Якими якостями має володіти людина, щоб стати фермером?
Відповіді на ці та безліч інших питань допоміг розкрити журналістам MYNIZHYN.com наш працьовитий співрозмовник Олександр.
Про все це детальніше у нашому матеріалі.
– Як розпочався ваш шлях до підприємницької діяльності та фермерства?
– Із дитинства проводив усі канікули у моїх дідуся і бабусі, які жили мальовничому селі Печі. У 7-му класі я пішов на літніх канікулах працювати на конях: підвозити воду, обіди трактористам. Намагався заробити свою копійку підробляючи в колгоспі. Пам’ятаю, будучи школярем заробив там зерна і привіз бабусі, то дуже її порадував. Вона мені часто говорила «На землі тільки горб заробиш» але мене всеодно тягнуло до сільського господарства. А підприємницькою діяльністю почав займатися з 20 років, і в чому тільки себе не пробував! В основному – торгівля, були і вантажні перевезення. Заробив на свій перший вантажний автомобіль і куди тільки не возив продукцію.
Був час, коли займався вирощуванням сосен на Новий рік. А так як це довготривалий процес, то частину землі почали засаджувати картоплею та вирощувати інші овочеві культури.
– На вирощуванні якої продукції спеціалізуєтеся?
– Зараз сіємо зернові, садимо картоплю, буряк, моркву, вирощуємо малину та багато іншого. Мені дуже допомагає моя донька Ангеліна. У нас є невеличкий кооператив по заморозці малини, який хочемо розвивати, але в нинішніх умовах це складна задача.
– Що вигідніше вирощувати?
– Важко сказати, десь зовсім маленький плюс дала соя, а всі інші культури по мінусах.
– Із яким труднощами зіштовхнулися працівники сільського господарства від початку повномаштабної війни і загалом?
– Піднялася ціна на дизпаливо, добрива, труднощі зі збутом продукції, робочими кадрами. Раніше, було більше можливостей вивозу товару за кордон через морські порти. Багато людей виїхало з країни і зменшився попит на внутрішньому ринку. Свого часу, возили ту саму картоплю в Донецьк, Дніпро але війна внесла свої корективи.
Я вважаю, що потрібна підтримка держави хоча б дрібних фермерів. Вони мають бути у кожному селі, а не ці великі агрофірми. А у нас навпаки, роботи немає – вимирає село. Дуже багато людей виїжджає до міст, не вистачає робітників. Зараз навіть знайти хорошого тракториста – проблема, бо мало хто вчиться на робочі професії (ця проблема була і до війни). Молодь хоче заробляти на блогерстві, інтернет сторінках по принципу «купи-продай».
– Чи можливо передбачити свій врожай?
– Спробувати можна, але сільське господарство – рулетка. То погоди немає, то врожаю, то ціни. Стабільності не чекаєш. До прикладу, у минулому році гречка доходила до 45 тис. за тонну, а в цьому році 7 тис. (якщо суха). Кажуть, що насіяли багато.
– Чи були такі хороші врожаї, які вам запам’яталися?
– Колись ми займалися картоплею, було десь близько 20 Га, то у 2010 році вона коштувала 6 грн. Для тодішніх цін це було добре. На наступний рік дійшли до 18 Га, а картопля стала коштувати 80 коп. Щоб отримати гарний урожай треба дати землі все, що їй необхідно, підживлюючи її.
– Чи підживлюєте рослини добривами, захищаєте від шкідників?
– До прикладу, малину ми підживлюємо органічними добривами – гноєм. А на картоплі ганяємо жуків та боремося з бур’яном. Звичайно, що засаджена велика територія, тому позбирати жуків руками і прополоти бур’ян сапкою не варіант.
– Які технологічні процеси включає в себе заняття сільським господарством?
– Чекаємо поки висохне земля. Вона теж відпочиває і до певного періоду треба дозволяти їй це робити. А потім звичні технологічні процеси такі як: оранка, культивація, внесення добрив і т. д.
– Чи можна саджати кожного року одну і ту ж культуру на землі?
– Мають бути сівозміни. Бачив такі випадки, коли великі агрофірми саджали кукурудзу на чорноземі, вносили тисячі добрив, але після багатьох років ця земля стала наче «пісок». Соняшник взагалі потрібно вирощувати 1 раз на 6 років на тому ж клаптику, бо він дуже виснажує ґрунт. Ми маємо гарні і родючі землі, але якщо не давати їм відпочивати, то вони стануть непридатними.
– Якими якостями має володіти людина щоб стати фермером?
– У першу чергу – любити землю і працю (часом тяжку). Потрібно рано прокидатися, підлаштовуватися під погоду, за потреби виїздити на поле вночі, розраховувати вдалий час для збору урожаю.
– Які переваги заняття сільським господарством?
– Робота на землі заспокоює, фізично складно але морально стає легше. Коли працюєш на полі, то немає інтернету та мобільного зв’язку і відпочиваєш від зайвої інформації, новин. Усі хто працює на землі отримують задоволення, коли бачать як зростає їхня продукція, а ще приємніше, коли вдається її вигідно реалізувати. Також, можеш споживати сім’єю корисні ягоди, овочі. Ми робимо закрутки з малини на зиму і так зміцнюємо імунітет.
– Як думаєте, що стане поштовхом до розвитку сільського господарства?
– Найперше – закінчення війни і наша перемога. А ще, фінансова підтримка державою молодих фермерів, які хочуть працювати самі на себе.
Фото: Олександр Вікторович з донькою Ангеліною
Спілкувалася Тетяна Красновид
