За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Вінниця
Народився і жив Дмитро у Маріуполі. Однокласник Владислав розповідає, хлопець був веселим та життєрадісним.
"У нього було дуже багато друзів. Він ні з ким не конфліктував. Він був справжнім патріотом. Це була його основна риса", — розповів однокласник загиблого Владислав.
Після окупації Маріуполя родина залишила рідне місто. Жили у Вінниці, де Дмитро вступив до ВНЗ на спеціальність “Журналістика”.
"Він дуже хотів після закінчення журналістських студій у нас, вступити далі у Карпенка-Карого і навчатися на режисурі. Це була його мрія. А ще зняти кіно про свій рідний Маріуполь", — розповіла доцентка кафедри української літератури ВДПУ Ірина Зелененька.
Фото: Суспільне Вінниця
Після пережитого в окупованому Маріуполі хлопець став замкнутим та мовчазним. Завжди тримався осторонь. Про те, що родом з Маріуполя розповів Крістіні Мокружицькій. Вона здогадувалася, Дмитро піде захищати Україну. На одязі хлопець носив шеврон.
"Я зрозуміла, що він хоче піти, бо в нього було таке, що він хоче помститися їм. Він як розповідав. Було таке відчуття", — розповіла одногрупниця загиблого бійця.
Фото: Суспільне Вінниця
На другому курсі Дмитро перевівся на індивідуальне навчання. У виші вирішили, влаштувався на роботу. Напередодні сесії викладачка Аліна Олійник отримала від нього останні повідомлення.
"Добрий вечір! Я — студент 2-ж Яременко Дмитро. Навчаюся зараз на індивідуальному, бо перебуваю на фронті. Скажіть, будь ласка, у якій формі проходитиме залік та чи можливо, щоб я здав його до 15.11 на цих вихідних. У понеділок ми знову виїжджаємо на ноль, тож приблизно на 4 дні я повністю зникну зі зв’язку". У понеділок це все і сталося", — згадує викладачка Аліна Олійник.
Про те, що стане військовослужбовцем нікому не розповідав.
"Він подзвонив уже з бойових, сказав: “Тато, все нормально. Я тебе трошки обманув, я не в таборі тренуюся. Я вже на бойових. Уже третя ротація”, — зазначив батько загиблого воїна Валерій Яременко
Фото: Суспільне Вінниця
Підписав контракт Дмитро Яременко у серпні. Боронив Україну у складі 12-ї бригади оперативного призначення НГУ “Азов”, розповів побратим на псевдо “Юзік”
"Як тільки йому виповнилося 18 років, він одразу спробував вступити. Казав, що трохи жалкує, що його батько пішов воювати, щоб він сидів вдома мирно", — розповів побратим.
Фото: Суспільне Вінниця
Загинув Дмитро 13 листопада поблизу села Діброва на Луганщині. Поховали захисника на Алеї Слави на Сабарівському кладовищі.
