За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Суспільне Вінниця
Про це Суспільному розповів керівник волонтерського центру Сергій Тімков. За його словами, до волонтерського руху доєднуються жителі Томашполя та прилеглих сіл. Також є багато людей з-за кордону, які нам допомагають. Серед них односельці, які виїхали колись туди. Продукти, засоби особистої гігієни, консервацію до волонтерського центру місцеві приносять щодня.
“Наша спільнота почала існувати з початку повномасштабного наступу. Всі люди тоді відчули небезпеку і потрошки почали обростати небайдужими томашпільчанами, організаціями, і тоді ми почали себе так називати волонтерською спільнотою Томашпільської громади. Це був лютий-березень 2022 року. Географія дуже велика нашої спільноти. У першу чергу, це жителі нашої громади, жителі прилеглих сіл, також є багато людей з-за кордону, які нам допомагають, і наші односельчани, які виїхали колись туди”, — сказав Сергій Тімков.
Фото: Суспільне Вінниця
Також на базі центру місцеві в’яжуть шкарпетки для оборонців. Робить це і Марія Кочура. На війні її син, племінник та зять. Тож в’яже і для них.
“З грудня десь 18 пар зв’язала. Он торба ціла стоїть. Щомісяця по 15-20 пар відправляла. Від 45 до 38 розміру в’яжу. Сидіти довго мені не можна, то трошки посиділа, пов’язала, встала, походила. І в свято не в'яжу”, — сказала Марія Кочура.“В’яжу у вільний час вечорами, після роботи. За два дні в мене пара виходить. В’яжу їх для наших хлопців, щоб вони зігрівалися. Розміри різні. Нитки беру — розпускаю старі речі”, — розповіла місцева жителька Валентина.
Фото: Суспільне Вінниця
Виготовляють у центрі й окопні свічки. Житель села Вила Михайло Рибак розповів, що парафін закуповують за гроші, які збирає спільнота. Бляшанки приносять односельчани.
“Баночка від кукурузки горить десь до чотирьох годин. Зробив уже десь поверх трьох тисяч. Просто ллємо, привозимо — і так весь час. Важкого тут нічого нема, головне —бажання. Купили парафін, побили його, в чайничку розтопили й по баночках залили. І можна користуватися. Ми збираємо гроші й купуємо парафін. Якщо купили 100 кг, то протягом тижня зробили та привезли. Цього разу 50 кг купили, теж зробили й привезли. З 25 кг виходить до 100 баночок. Все залежить від розміру”, — сказав Михайло Рибак.
Фото: Суспільне Вінниця
Поруч інші волонтери плетуть маскувальні сітки. Збираються групою по 6-7 людей. Використовують тканину спанбонд, розповіла жителька села Стіна Людмила Заєць.
“Якщо 5-6 людей в’яжуть, то на цю сітку ми десь три години витрачаємо. Оскільки ми в селі й багато хто має свою роботу, то ми через день в’яжемо. Буває, по дві сітки робимо, коли є час. Уже 100 сіток є. Ми навіть в’язали такі великі, які були на 60 м, то ми її тиждень в’язали. Це по 20 метрів в день робили. Це було під замовлення на окоп”, — сказала Людмила Заєць.
Сергій Тімков розповів нам, що запити від військових до них надходять щодня.
“Запити поступають через Facebook. Мені військові телефонують, і тоді мені вже кажуть, що їм потрібно. Зазвичай я намагаюся з’ясувати потреби у командирів. Прошу лист-звернення у довільній формі на нашу організацію, і тоді працюємо. Я цей лист виставляю в інтернет і намагаюся супровід вести весь час. Потім виставляю звіт від військової частини, їхні фото. Запити у нас щодня. На напрямки, де у нас лінія зіткнення з нашими ворогами. Це, в перше чергу, Схід, рідше Північ, це там де Чернігівська область, і рідко Південь. Найчастіше — Лиман, Куп’янський напрямок, Запорізький напрямок. Буває, за день чотири заявки, буває, одна.
Допомогу оборонцям передають поштою. Раз на місяць їздять машиною на фронт.
Фото: Суспільне Вінниця
Роман Бажура з села Велике приніс до волонтерського центру лимонно-імбирну суміш з медом. Її для військових приготувала дружина.
“Цього разу я приніс таку суміш з лимона, меду та імбиру. На собі її перевірив. Щодня на ногах, в дорозі, то вона добре тримає. Це дружина моя робила, бо в неї більше часу. Сьогодні вісім баночок в нас вийшло. Різні вони, ну десь по 500 грамів, по кілограму”, — сказав Роман Бажура.
