Представниця команди евакуйованих поранених у Дніпро у 2014 році Тетяна Губа, передала прапор бійцю, який зберігала дев’ять років, Донецька область. Скрін з відео Суспільне Донбас
Прапор пораненого бійця дев'ять років зберігала Тетяна Губа. 20 листопада вона повернула його власникові. У 2014 році жінка евакуювала пораненого військовослужбовця 95-ї бригади Олександра. Тоді 20-річний боєць віддав їй обгорілий синьо-жовтий стяг та попросив його зберегти. Олександру нині 30 років, він командир артилерійської батареї 95-ї десантно-штурмової бригади.
Олександр з Тетяною зустрілись у 2014 році на початку війни. Тоді жінка була у складі команди з евакуації поранених у Дніпро і допомагала доправити до лікарні Олександра. Тієї ночі солдат передав їй синьо-жовтий стяг і попросив зберегти.
"Я його вивісив тоді біля себе. Добу він там був, можливо трошки більше. На наступний день, коли мене поранило, я той прапор, пам'ятаю, що зняв, поклав його до себе", — згадує військовослужбовець ЗСУ Олександр.
Кадр з відео Суспільне Донбас
"Пам'ятаю, що в аеропорту під час евакуації я його передав. Чому передав? Тому що, можливо, речі в госпіталі заберуть, спалять, я можу про нього забути, тим паче, що був контужений. А так я згадав, передав, щоб була пам'ятка", — згадує боєць.
"Осколками був пошкоджений. Навіть не пам'ятаю, як він виглядав. Він і обпалений, і обстріляний — поранений. Мені було важливо, що він ніде під ногами не валяється. І я був на сто відсотків впевнений, що цей прапор нікуди не дінеться".
Тоді Олександр виконував бойові завдання в Степанівці Донецької області. Розповідає, отримав осколкове поранення обличчя та руки.
"Знаходилися в тилу противника. За добу, як отримав поранення, вели вогонь зі своїх систем на 360 градусів. Пережили дуже важку ніч. Справді, не вірив, що ми її пережили", — розповідає Олександр.
Військовослужбовець ЗСУ Олександр, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас
За збережений прапор Олександр подарував Тетяні шеврон. Жінка каже, його тепер теж зберігатиме.
Тетяна добре пам'ятає "крайнього", як сама каже пораненого, із яким сіла у швидку і їхала до військового шпиталю: "Це був Саша Орлюк. Мене вразило, він настільки був терплячий, настільки мужній".
"Він поклав руку на серце. Ми думали, що серцевий напад, чи щось. Він рукою показав, розстібнув, дістав, передає мені складений прапор. Я одразу не зрозуміла що це. Ледве сказав, що збережіть.
Відзнака від вдячних жителів Дніпропетровщини, військовослужбовцю ЗСУ Олександру, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас
Жінці пропонували віддати прапор до музею, проте вона ці роки мріяла повернути стяг. Щоб знайти військового, звернулася до командування Десантно-штурмових військ. Віддає прапор до свята — до Дня десантно-штурмових військ.
Представниця команди евакуйованих поранених у Дніпро у 2014 році Тетяна Губа, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас
Олександр родом з Житомирської області, після поранення лікувався близько двох років, потому закінчив академію. У 2014 році був 20-річним солдатом. Тепер він — 30-річний офіцер, командир першої артилерійської батареї 95-ї бригади.
"Я службу починав у ДШВ, і коли я вивчився, я був в рейтингу на четвертому місці з 96, це досить високий рівень, тому я міг вибрати на той час будь-яку бригаду нашої країни. Але ДШВ в серці назавжди", — поділився десантник.
Кадр з відео Суспільне Донбас
