Дошка з цифрами померлих і ненароджених під час Голодомору на виставці у Дніпрі. Фото: Суспільне Дніпро
У Дніпрі, в національному історичному музеї, до Дня вшанування пам`яті жертв Голодомору 1932-1933 років відкрилася виставка "Дзвони пам`яті". На ній представлено близько 70 експонатів.
Як розповіла Суспільному завідувачка відділу музею Тетяна Цимлякова, відмінністю від попередніх подібних виставок та особливою цінністю є спогади, якими поділилися нащадки тих, чиї рідні пережили Голодомор.
Експонати виставки “Дзвони пам`яті”. Фото: Суспільне Дніпро
"Тоді ми більше залучали документи. Копії офіційних документів представлені й зараз, вони з державних архівів та архівів СБУ. Та окрім них ми опрацювали матеріали з родинних архівів нащадків тих, хто пережили Голодомор. Ці спогади й документи передавалися з покоління в покоління, зберігалися і передавалися фотографії як безцінний скарб", — сказала вона.
Фотографії з сімейних архівів. Фото: Суспільне Дніпро
Музейниця зазначає: у нинішній непростий час вирішили своєю виставкою нагадати про людяність, яка мала місце і під час Голодомору.
"Як тоді, так і нині, коли, наприклад, підірвали Каховську ГЕС і затопило міста, люди рятували насамперед не майно, а життя", — каже Тетяна Цимлякова.
Наукова співробітниця музею Ірина Рева зазначила: виставка має назву "Дзвони пам`яті", бо покликана розбудити пам`ять, яка є в родинах, але частково забулася чи загубилася. На виставці представлено фото її прадіда.
Фото розкуркуленого прадідуся Ірини Реви. Фото: Суспльне Дніпро
"Мій прадід, Каленик Рева, з Новомосковського району. Він був ковалем. Його родину розкуркулили й вислали", — розповіла вона.
Зоряна Бондар також надала для виставки фотографію своєї бабусі Тетяни Захарівни Скубій та її сім`ї. Жінка — з Полтавщини, але вже понад 10 років живе у Дніпрі.
Фото бабусі Зоряни Тетяни Скубій, яка пережила Голодомор. Суспільне Дніпро
"Для мене, як і для багатьох українців, тема Голодомору була в родині. Вперше я почула про Голодомор у дитинстві від бабусі. Вона 1922 року народження, тож під час Голодомору їй було 10 років. Жила вона у селі, її батьки не були куркулями, вони були "середняками". В родині було шестеро дітей, мали корову й коня. Але й їх розкуркулили. Ще в 1929 році описали усе майно, а пізніше забрали усе. Прадідуся заарештували, прабабусю з дітьми виселили до іншої хати, де не було вікон й печі. Їсти не було чого", — каже Зоряна.
Зоряна Бондар біля стенду з фотографіями бабусі, яка пережила Голодомор. Фото: Суспільне Дніпро
З усієї родини, за словами жінки, вижили двоє дітей: її бабуся та бабусина сестра, яка ще в 30-му році опинилася на Донбасі, що її і врятувало.
Зоряна говорить: пам`ятає, коли бабуся пекла хліб, то завжди казала, що він спечений на сльозах. Вона згадувала усіх, кого б хотіла нагодувати ним, але хто не вижив.
Виставка триватиме до березня 2024 року.
