Французькі дослідники виявили, що під час нересту оселедці поїдають сотні, а іноді й понад тисячу власних ікринок.

Оселедці почали їсти власне потомство / ua.depositphotos.com
Французькі науковці виявили, що оселедці Даунса під час нересту поїдають власну ікру. Така поведінка допомагає рибам отримувати додаткову енергію в період, коли їхнє основне джерело їжі – зоопланктон – стає дефіцитним. Про це повідомляє Le Figaro.
У шлунках оселедців знайшли сотні, а іноді й понад тисячу ікринок
Щозими оселедці Даунса збираються для розмноження біля узбережжя Булонь-сюр-Мер, Кале та Ле-Трепора у Франції. У цей період зоопланктону, який є їхнім основним джерелом їжі, небагато.
Зазвичай риби майже припиняють харчуватися під час нересту. Перед міграцією вони накопичують значні запаси енергії влітку в Північному морі, щоб вистачило сил на подорож і розмноження в протоці Ла-Манш.
Щоб дослідити особливості харчування оселедців, науковці Французького науково-дослідного інституту експлуатації моря (Іфремер) проаналізували вміст їхніх шлунків.
Для дослідження виловили рибу в період із 15 листопада до 20 грудня 2022 року біля французького узбережжя – між затокою Сомма та Дюнкерком. Спочатку науковці розтинали оселедців і досліджували їх неозброєним оком, а частину зразків додатково сканували та аналізували за допомогою програми розпізнавання зображень.
Результати виявилися несподіваними. Протягом перших чотирьох тижнів дослідження шлунки риб були порожніми або майже порожніми. Однак на п’ятому тижні, після того як приблизно половина оселедців відклала ікру, у багатьох риб виявили сотні ікринок, а іноді й понад тисячу.
За даними Іфремера, 99% здобичі, яку ідентифікувала програма, становила ікра. Це означає, що майже весь раціон оселедців під час нересту в протоці Ла-Манш складався з їхнього потомства.
Поїдання власної ікри допомагає оселедцям відновлювати енергію
Науковці пояснюють таку поведінку енергетичною вигодою. Ікра багата на поживні речовини, її легко ковтати, а після нересту вона доступна у великій кількості. Водночас зоопланктону в цей період бракує.
Особливо важливим таке харчування може бути для ослаблених риб, зокрема самиць і старших особин.
Після нересту на оселедців чекає зворотна міграція, яка потребує значних енергетичних витрат. За оцінками науковців, подорож коштує приблизно 1–2 кілоджоулі на кожен кілометр, тобто загалом – сотні кілоджоулів.
Хоча порція ікри не забезпечує енергією на весь шлях, вона дає рибам початковий запас сил для повернення.
Таким чином, оселедці практикують частковий канібалізм: поїдають частину власної ікри, що допомагає забезпечити виживання зграї та підвищити успішність розмноження самиць. Адже значна частина ікринок і так приречена загинути – її з’їдають інші види або вона гине через високу щільність нересту.
Чи може канібалізм загрожувати популяції оселедців
Дослідники зазначають, що їхня робота має певні обмеження: вибірка була невеликою, а територія дослідження – вузькою.
Тому поки залишаються відкритими кілька запитань. Зокрема, чи поширена така поведінка серед усіх оселедців, чи здатні вони розпізнавати власну ікру та чи може поступове скорочення запасів зоопланктону через зміну клімату призвести до повного канібалізму.
Науковці також хочуть з’ясувати, чи не становитиме така зміна харчування загрози для популяції оселедців. Результати дослідження опублікували в науковому журналі Canadian Journal of Fisheries and Aquatic Sciences у 2026 році.
